Американські біологи в дослідах з дрібноголовими акулами-молотами довели, що ці тварини орієнтуються в просторі за магнітним полем Землі. Така здатність може сприяти міграціям на відстані в тисячі кілометрів, що притаманно деяким видам акул. Результати роботи оприлюднені в журналі Current Biology.
Акула під час експерименту зі зміненим магнітним полем. Bryan Keller
Хіба це не було відомо?
Деякі акули можуть мігрувати на величезні відстані, що часом перевищують тисячі кілометрів. При цьому серед них є такі, що віддають перевагу повертатися до конкретної локації. Очевидно, ці риби повинні мати якийсь дуже точний механізм навігації. Одна з гіпотез пояснювала цю здатність фактом наявності в акул електромагнітного чуття, яке могло би забезпечити тваринам навігацію за магнітним полем Землі. У такому разі геомагнітне поле може надавати акулам інформацію про напрямок руху та про просторове розташування локації, до якої ті прагнуть дістатися. Всупереч знанням про подорожі та відчуття електромагнетизму в риб, науковці не могли пов'язати ці два факти: акул дуже важко вивчати, тому точно сказати, чи акули орієнтують за геомагнітним полем вони не могли. Але в новому дослідженні, після десятиліть вивчень, вчені з Флоридського університету знайшли відповідь на запитання.
Bryan Keller
Як вони це зробили?
Науковці впіймали біля узбережжя Флориди двадцять молодих особин дрібноголової акули-молота (Sphyrna tiburo). Риб перевезли до лабораторії університету, де повели ними серію експериментів.
Кожну акулу розмістили в окремому круглому басейні та дали кілька тижнів на акліматизацію. Після цього дослідники модифікували магнітні сигнали, яким піддаються тварини. Це зробили так, щоб вони симулювали умови трьох середовищ: одна відповідала магнітному полю в локації, де тварин виловили, друга — магнітному полю на відстані 600 кілометрів на північ, а третя — за 600 кілометрів на південь від місця, вилову.
Вигляд експериментальної установки. Keller et al. / Current Biology, 2021
Тобто, якщо ці риби справді орієнтуються за магнітним полем, то у другому випадку вони мали б орієнтуватися на південь, бажаючи потрапити додому, а в другому — на північ. Коли ж умови басейну відповідали умовам місця вилову, то, вчені очікували, що акули не проявлятимуть переваги відносно якогось напрямку.
Як поводилися піддослідні риби?
Акули зреагували на зміни магнітного поля саме так, як це передбачили автори дослідження. У басейнах із «південним» магнітним полем тварини переважно проводили час у напрямку та біля північної частини резервуара. У басейнах, де магнітне поле відповідало такому в їхньому природному середовищі, тварини не віддавали перевагу окремим локаціям резервуару або напрямку руху в ньому. Вони поводилися так, якби перебували насправді у тих місцях в дикій природі. Однак у басейнах із «північним» магнітним полем вони, як і в контрольному, не проявили особливої переваги до якогось напрямку. Вчені вважають, це через те, що акули ніколи раніше не могли відчувати подібного північного магнітного поля, оскільки воно насправді знаходиться на суші. Тобто, скоріше за все, тварини орієнтуються лише на умови середовищ, у яких вже раніше побували. Тобто їхня магнітна карта може бути вивченою, але щоб говорити впевненіше, необхідно провести більше дослідів.
На думку вчених, їхні результати свідчать про те, що акули й інших видів можуть орієнтуватися за геомагнітним полем при подорожах на довгі відстані. Це могло би пояснити, як деякі з них повертаються на місця тисяч кілометрів.