Зміну кольору під впливом ультрафіолетового світла виявили у 125 видів ссавців із 79 родин. Спостереження свідчить, що явище набагато поширеніше за попередні оцінки. Можливо, воно допомагає тваринам бути помітнішими для представників свого виду у нічний час, міркують австралійські науковці у журналі Royal Society Open Science.

Частина ссавців, на яких посвітили ультрафіолетом. Kenny J. Travouillon et al. / Royal Society Open Science, 2023
Як світяться ссавці?
Багатьом видам тварин властива флуоресценція — поглинання покривами тіла короткохвильового світла з випусканням у відповідь світла довших хвиль. Ефект можна помітити, наприклад, коли при світінні на тварину ультрафіолетовими променями вони, здається, світяться неоновими кольорами зеленого, жовтого, рожевого чи синього. Довгий час вважали, що у ссавців флуоресценція відсутня, однак в останні роки стало відомо про кількох видів із такою здібністю, зокрема білок-летяг та качкодзьобів. Продовживши світити на тварин ультрафіолетом, вчені Університету Кертіна розширили список флуоресцентних ссавців до більш ніж сотні видів.
Як виявили здатність у стількох тварин одночасно?
Дослідники добули ультрафіолетовий ліхтар, що його використовують криміналісти, та стали світити на 146 зразків ссавців, які зберігалися в університетському музеї. Колекція представляла тварин 125 видів, 79 родин та 27 рядів, включно з опудалами та необробленими замороженими зразками.
Як з'ясувалося, усі опромінені тварини принаймні частково світяться в ультрафіолеті. Хутро частіше флуоресціювало, коли було світлого кольору, як-от у білого ведмедя (Ursus maritimus), кенгурових Notamacropus та південного сумчастого крота (Notoryctes typhlops). Приблизно у третини видів світилася й шкіра вушних раковин, навколо очей та рота, на лапах, всередині сумок. У половини флуоресціювали кігті. Єдиною твариною, у якої зовнішньої флуоресценції не відмітили, став довгорилий продельфін (Stenella longirostris roseiventris), у якого світилися лише зуби.
Результати показують, що флуоресценція дуже широко поширена у ссавців. Поки що вчені не знають, чи є вона еволюційним пристосуванням або ж побічним ефектом, який ні на що не впливає. Зокрема, світіння кератину, який присутній у шкірі, хутрі та кігтях може бути лише збігом, що пояснює поширеність флуоресценції. Водночас вчені не відкидають, що вона може допомагати деяким видам, зокрема нічним, у комунікації, покращуючи видимість у темний час.
- Про флуоресценцію, а також справжнє світіння у живій природі, ми детальніше писали у матеріалі «Створіння світла, створіння темряви»