Від щирого серця. Чому ми робимо один одному подарунки?

Людей із різних культур споріднює багато звичаїв, серед яких і практика робити подарунки одне одному на Різдво, дні народження чи інші святкування, або навіть просто так. Попри свою простоту та, на перший погляд, очевидність, вона змусила замислитися не одного науковця: як так сталося, що люди добровільно віддають іншому щось цінне чи корисне, а не залишають собі?

Питання не давало спокою й антропологу Чипу Колвеллу з Колорадського університету в Денвері. І найбільш вірогідне пояснення він знайшов у процесі написання книги «Так багато речей», яка присвячена тому, як людина дійшла до залежності від інструментів та технологій за 3 мільйони років еволюції. Переказуємо його текст про те, чому ми робимо подарунки.

GIPHY

GIPHY

Віддавати, брати, відповідати взаємністю

Підказка на причину дарувань знайшлася у роботах науковця Марселя Мосса за 1925 рік. Мосс був приголомшений екстравагантними звичаями дарування у різних культурах. Наприклад, корінні народи Канади та США уздовж північно-західного узбережжя влаштовували святкування потлач, під час якого обмінювалися неймовірною кількістю дарів. Під час відомого потлачу у Канаді 1921 року вождь з клану квакіутль дав членам громади 400 мішків борошна, купу ковдр, швейні машинки, меблі, каное, газові човни та навіть більярдні столи.

Потлач у народу квакіутль з танцівниками та співаками на весіллі 1914 року, з нареченою у центрі фото. Edward S. Curtis / Wikimedia Commons

Потлач у народу квакіутль з танцівниками та співаками на весіллі 1914 року, з нареченою у центрі фото. Edward S. Curtis / Wikimedia Commons

Ретельні спостереження привели Мосса до думки, що подарунки мають три незалежні, але нерозривно пов'язані характеристики. Їх дають, приймають і вони є взаємними. Перша характеристика проявляє чесноти дарувальника, виражаючи його щедрість, доброту та гідність. Друга ж вказує на риси отримувача, який свою щедрість проявляє готовність прийняти запропоноване йому. Зрештою, взаємність подарунка породжує замкнене коло. Дарувальник явно чи неявно очікує, що отримувач його дарунка віддячить і сам подарунком, але після цього перший дарувальник буде змушений знову робити подарунок, і так далі.

Саме взаємність науковець визначив як унікальну рису подарунків. На відміну від покупки в магазині, де взаємодія завершується обміном грошей на річ, дарування призводить до вибудови й підтримання довготривалих відносин. Ці відносини будуються на справедливості, позаяк цінність кожного дарунка приблизно однакова чи навіть більша за попередню, та повазі, тому що ґрунтується на бажанні вшанувати іншу людину. Тож дарування має благородну мету об'єднувати людей, хоч і шляхом нескінченного циклу взаємних зобов'язань.

GIPHY

GIPHY

Зайві подарунки

Та можливо, що сучасні люди занадто добре слідують теорії Мосса. Зараз дедалі частіше люди стикаються не з тим, що не мають подарунків, а з тим, що дарів надто багато. Інститут Ґеллапа підрахував, що у 2023 році американці могли витратити на подарунки по 975 доларів США, що рекордно багато з часу ведення спостереження. При цьому значна частина дарів просто викидається. У 2019 році у святковий сезон небажаними були подарунки на суму понад 15 мільярдів доларів США, а 4 відсотки з них попрямували прямо на смітник. Цьогорічні святкові витрати очікували ще більшими, причому в усьому світі.

Мосс у свій час не просував ідею безконтрольного споживацтва. Але ймовірно, що саме воно ховається за практикою бездумних дарунків у деяких сучасних суспільствах у вигляді виправдання бажанню споживати більше та більше. Але повернутися до призначення древньої практики дарувань, які пов'язують людей дружніми відносинами, доволі легко. Справді продуманий дарунок під конкретного отримувача буде не лише проявом справжньої поваги до людини, а й зменшить шанси, що подарунок викинуть. І навіть вінтажні, перероблені чи створені своїми руками речі можуть мати більшу цінність (зокрема для природи), ніж товар масового виробництва з іншого краю світу, запакований у пластик.