Система винагород у мозку підлітків передбачила їхню тягу до психоактивних речовин ще до перших спроб

Робота системи винагород мозку може передбачити, як у майбутньому підлітки й молоді люди вживатимуть алкоголь, нікотин і канабіс — ще до того, як вони вперше серйозно спробують ці речовини. Це з’ясували, вимірявши рівень заліза в базальних гангліях — структурах мозку, пов’язаних із дофаміновою системою винагороди, — та оцінивши схильність учасників до імпульсивних рішень. На думку авторів, у майбутньому такі маркери можуть допомогти раніше виявляти людей із підвищеним ризиком розвитку залежностей і запобігати їх формуванню. Дослідження опублікували в журналі Nature Communications.

Чому науковці вирішили дослідити саме дофамінову систему?

Одним із пояснень того, чому люди починають пробувати психоактивні речовини й частіше стають залежними саме в підлітковому віці, є модель двох систем. Приблизно між дванадцятьма і двадцятьма роками мозок перебуває у стані своєрідного дисбалансу: система винагороди, що базується на дофаміні, вже працює майже на повну потужність, тоді як префронтальна кора, яка відповідає за стримування імпульсів і зважене ухвалення рішень, ще тільки дозріває.

Саме тому дофамін є одним із головних підозрюваних у дослідженнях ризикованої поведінки та залежностей. Цей нейромедіатор допомагає мозку визначати, що є винагородою, на що варто звертати увагу і яку поведінку слід повторити. Алкоголь, нікотин та інші психоактивні речовини значною мірою діють саме через дофамінову систему, посилюючи відчуття винагороди та закріплюючи певні поведінкові шаблони. Тому науковці в межах Національного консорціуму з вивчення алкоголю та нейророзвитку в підлітковому й дорослому віці (США) вирішили дослідити, чи можуть особливості дофамінової системи передбачати майбутні траєкторії вживання психоактивних речовин.

Що дізналися про розвиток мозку та майбутнє вживання речовин?

У дослідженні взяли участь 802 молодих людини віком від 12 до 30 років, причому більшість із них на початку майже не мала досвіду регулярного вживання алкоголю чи інших речовин. Деякі з них поверталися на обстеження дев'ять років поспіль, а загалом науковці зібрали понад шість тисяч окремих наборів даних. Під час кожного візиту дослідники оцінювали вживання алкоголю, канабісу, нікотину та епізоди надмірного споживання алкоголю; рівень імпульсивності за допомогою психологічних тестів та здатність до когнітивного контролю через завдання на пригнічення автоматичних реакцій.

Додатково науковці вимірювали вміст тканинного заліза в базальних гангліях — групі структур мозку, які відіграють центральну роль у роботі дофамінової системи. Залізо необхідне для синтезу дофаміну й нормальної роботи дофамінових нейронів, а також впливає на функціонування дофамінових рецепторів і транспортерів. Автори використали МРТ-метод, який непрямо оцінює накопичення заліза в мозковій тканині без інвазивних процедур.

Коли всі ці дані об'єднали, виявилося, що учасників можна розділити не просто за тим, хто більше чи менше вживає психоактивні речовини, а за цілими життєвими траєкторіями. Приблизно третина людей майже не вживала їх протягом усього періоду спостереження. Близько чверті починали рано і досить активно, але після піку в ранньому дорослому віці поступово зменшували споживання. Ще сімнадцять відсотків демонстрували зовсім інший сценарій — після перших спроб вони дедалі більше нарощували інтенсивність вживання і до кінця дослідження не показували ознак сповільнення. Нарешті, остання чверть починала відносно пізно і збільшувала споживання поступово вже в дорослому віці.

Підлітки, які згодом потрапили до групи найранішого та найінтенсивнішого вживання, уже приблизно в чотирнадцятирічному віці мали нижчий рівень тканинного заліза в прилеглому ядрі та найвищі показники імпульсивності. Навіть після врахування найраніших епізодів вживання психоактивних речовин виявилося, що ці нейробіологічні особливості передували першому досвіду, а не були його наслідком. Це уточнює уявлення про роль дофаміну в розвитку залежностей: якщо раніше підвищену активність системи винагород вважали одним із ключових механізмів формування залежності, нові дані вказують, що ризик може бути пов’язаний і з повільнішим дозріванням цієї системи. Автори підкреслюють, що тканинне залізо в цьому випадку є радше біомаркером розвитку дофамінової системи, а не прямою причиною майбутніх проблем.

Подальша доля цих груп залежала від того, як змінювалися їхні початкові особливості. У тих, хто починав рано, але потім поступово відмовлявся від інтенсивного вживання, рівень тканинного заліза в мозку з віком швидко зростав і до молодого дорослого віку майже наздоганяв рівень людей із групи низького ризику. Паралельно зменшувалася й імпульсивність. Натомість у групі, яка продовжувала нарощувати споживання, імпульсивність залишалася стабільно підвищеною навіть після двадцяти років, ніби нормальний процес дозрівання систем самоконтролю в них відбувався інакше.

Як ці результати можуть змінити профілактику залежностей?

Результати цього дослідження змінюють уявлення про природу підліткової ризикованої поведінки. Вони вказують, що схильність до ризику й пошуку винагород у підлітковому віці може бути частиною нормального розвитку мозку. Однак якщо імпульсивність залишається підвищеною довше, а механізми самоконтролю дозрівають повільніше, це може підвищувати ризик стійкого вживання психоактивних речовин і формування залежності.

Для психології це означає, що профілактичні програми можуть бути ефективнішими, якщо зосереджуватися не лише на факті першого вживання алкоголю чи наркотиків, а й на ранніх когнітивних і поведінкових особливостях — насамперед імпульсивності та здатності до самоконтролю. Підлітки, які демонструють стійко високий рівень імпульсивності, можуть потребувати додаткової підтримки ще до появи проблем із психоактивними речовинами.

Що ще дізнавалися про залежності

📈 Попри боротьбу з залежностями, шкода від наркотиків у світі з 1990 року зросла на чверть. В Україні найбільшою вона була від опіоїдів.

🐀 Хоча зазвичай імпульсивність вважають фактором розвитку залежностей, саме вживання кокаїну зробило пацюків імпульсивнішими.

💊 А ліки, які допомагають боротися з залежністю від психоактивних речовин, зменшили й тягу до азартних ігор.