Представники культури чинча, яка пізніше ввійшла до складу імперії інків, удобрювали свої бідні ґрунти послідом птахів для вирощування кукурудзи ще 800 років тому. Для цього їм потрібно було збирати відходи птахів, плаваючи на човнах на острови біля узбережжя сучасного Перу. Науковці припускають, що доступ до цього важливого для сільського господарства дозволив чинча зайняти високе положення серед завойованих інками народів. Дослідження опублікували в журналі PLOS One.
Як науковці дізналися про роль посліду в сільському господарстві чинча?
Пташиний послід, або гуано, століттями був важливим добривом для мешканців Південної Америки, а за острови, де зберігалися великі поклади гуано, пір’я та яєчної шкаралупи навіть велися війни у XIX столітті. Щоб з’ясувати, як давно його використовують як добриво у сільському господарстві, науковці проаналізували зразки кукурудзи з поховань, датованих як періодом існування культури чинча, так і пізнішими культурами. У кукурудзі виявляли вміст ізотопів трьох елементів: вуглецю, нітрогену та сірки, порівнюючи його зі вмістом цих ізотопів у рештках морських птахів.
Як виявилося, вже у 1250 році нашої ери в качанах кукурудзи вміст ізотопів був подібним на той, що фіксували в рештках морських птахів. Зокрема, вони містили велику кількість нітрогену-15, який накопичується у тілах живих організмів тим сильніше, чим вище вони знаходяться у харчовому ланцюзі. У рослинах цього ізотопу зазвичай невелика кількість, але отримувати його вони можуть із добрив, таких як гуано. Дослідники відкинули можливість того, що джерелом нітрогену-15 у кукурудзі був послід інших тварин, зокрема лам, адже вони є травоїдними й не накопичують ізотоп у такій кількості, як морські птахи, що переважно харчуються рибою.
- А от в Антарктиді пташиний послід може сповільнювати потепління на континенті, адже виробляє речовину, що сприяє конденсації хмар.
- Мешканці Ізраїлю, де родючих земель також мало, ще до 1140 року нашої ери перетворювали сміття на добриво для вирощування сільськогосподарських культур.