Жирні кислоти в сечі допомогли котам впізнати одне одного за запахом, тоді як за сечею без жирних кислот вони цього зробити не змогли. Як виявилося, для кожного кота співвідношення цих жирних кислот індивідуальне, що й дозволяє їм розрізняти родичів. Окрім домашніх китів, подібний набір жирних кислот виявили і в організмах інших котячих, що свідчить про спільне еволюційне походження такого механізму розпізнавання. Дослідження опублікували в журналі Current Biology.
Коти впізнали одне одного за жирними кислотами з сечі. GIPHY
Як вивчали здатність котів розрізняти родичів?
Спершу науковці перевіряли, чи справді запаху сечі котам буде достатньо для того, щоб запам’ятати якусь особину та відрізняти її від інших. Для цього вони протягом певного часу давали сімом котам понюхати зразки сечі трьох кастрованих котів — і з часом ті звикли до запаху, витрачаючи менше часу на його винюхування при контакті. Однак коли до набору додали сечу четвертого самця, коти нюхали її довше, тобто відрізняли її від сечі вже знайомих їм особин. Коли котам часто давали нюхати сечу різних особин, вони також частіше демонстрували флемен — відкривання рота та легке підняття верхньої губи, яке допомагає спрямувати повітря до вомероназального органа, що й допомагає краще сприймати запахи.
Щоб з’ясувати, які сполуки відповідальні за таке розпізнавання, науковці розділили зразки ліпідів із сечі за допомогою хроматографії, оскільки вже з’ясували в попередніх дослідженнях, що саме ліпіди викликають флемен. Різні компоненти суміші опинилися на різних ділянках паперу для хроматографії, а тоді науковці вимірювали, яку ділянку коти нюхали найретельніше, за відбитками носа. Це виявилася ділянка, на яку були нанесені розгалужені жирні кислоти, а реакцію на них підтвердили, відділивши від решти сечі та давши понюхати котам. Дослідники також встановили, що ці сполуки утворюються в мозковій речовині нирок, яка може бути резервуаром, що підтримує їх стабільне утворення навіть за змін харчування та способу життя.
Про що розповідає сеча інших тварин
🦌 Мітять свою територію сечею й олені — при цьому, в період розмноження такі відмітки самців починають світитися в ультрафіолеті, можливо, для більшої помітності для самиць.
🐬🐬 Дельфіни афаліни розпізнають одне одного за смаком сечі, а самці амазонських іній навіть випускають її струмені в повітря, коли зустрічаються з іншими особинами.
🐺 Для чепрачних шакалів з африканських пустель сечовипускання на дині нара є способом відвадити від них конкурентів, поки плоди достигають.