Сейсмічні хвилі від марсотрусів і падіння метеоритів на поверхню планети підтвердили наявність твердого внутрішнього ядра Марса радіусом 613 кілометрів. Це суперечить минулим ідеям про наявність у планети лише рідкого ядра та вказує на подібну внутрішню будову Марса та Землі. Вивчення будови твердого ядра є ключовим для розуміння теплової еволюції та причин зникнення магнітного поля планети. Дослідження опублікували в журналі Nature.
Як дізналися про тверде ядро Марса?
У новому дослідженні планетологи проаналізували дані сейсмометра місії InSight, який реєстрував коливання ґрунту під час марсотрусів і падіння метеоритів. Науковці виявили в даних апарата сейсмічні хвилі, які можуть виникати лише під час проходження цих хвиль крізь тверде внутрішнє ядро, і таким чином уперше підтвердили його наявність. Дослідники також виявили різкі зміни швидкості хвиль на межі внутрішнього ядра Марса, які свідчать про кристалізацію легких елементів на його поверхні.
Як показав аналіз, ядро Марса складається не тільки з заліза та сірки, як вважали раніше, але й містить значні частки вуглецю, кисню та водню. Це узгоджується зі сценарієм формування подібних на Землю планет, у якому відбувалося поступового утворення твердої частини всередині рідкого ядра. Імовірно, саме це призвело до згасання марсіанського динамо — явища виникнення магнітного поля під час обертання та перемішування електропровідної рідини — і зникнення глобального магнітного поля на планеті.
Як змінювалися уявлення про внутрішню будову Марса
🛰 Місія InSight вже протягом довгого часу вивчає внутрішню будову Марса. Так у 2021 вона з’ясувала товщину кори планети та розміри її ядра.
🔎 У 2023 році аналіз її даних допоміг уточнити розміри ядра Марса та з’ясувати, що воно містить багато легкоплавких елементів, таких як сірка.
🪐 Вивчення даних про марсотруси також вказало на наявність навколо ядра шару з рідкої магми з високим вмістом силікатів, що дозволило частково узгодити наявність у нього рідкого ядра та моделі утворення планет такого типу.