Голодні самиці мишей під час тічки, тобто періоду найбільшої сприйнятливості до спарювання, виявилися найбільш агресивними до чужих дитинчат, але не дорослих особин. При цьому миші не сприймали дитинчат як джерело їжі, а частий контакт із мишенятами зменшував агресію до них навіть у голодних самиць. Це відкриття допоможе краще зрозуміти, як фізіологічний стан впливає на поведінку та взаємодію з оточенням у ссавців, зокрема в людей. Дослідження опублікували в журналі Nature.
Як дізналися про причини агресії до дитинчат?
Науковці проводили дослідження на самицях мишей, які ще не мали власних дитинчат, — у таких випадках тварини або ігнорують чужих, або можуть спонтанно почати про них дбати. Щоб з’ясувати, що визначає таку поведінку, дослідники спостерігали за взаємодією самиць мишей із чужими дитинчатами в різні стадії насичення та різні фази естрального циклу, тобто гормональних змін у самиць, пов’язаних із розвитком яйцеклітин. У тварин також вимірювали активність різних груп нейронів, пов’язаних із насиченням, відповіддю на статеві гормони та агресією.
Як з’ясувалося, сигнали голоду, такі як вироблення нейропептиду Y, і рівень гормонів естрогену та прогестерону під час тічки, тобто еструсу, спільно впливали на пов’язані з агресією нейрони, роблячи їх більш чутливими до збудження. Найбільш агресивними до чужих дитинчат самиці ставали після трьох годин голодування. Хоча з етичних причин науковці не перевіряли, чи будуть самиці в такому стані їсти чужих дитинчат, вони зафіксували різну активність у мозку голодних мишей, які бачили їжу та дитинчат. Тобто агресія до дитинчат не була пов’язаною із тим, що самиці сприймали тих як їжу.
Як науковці вивчають агресію на мишах
😡 У дослідженні на самцях мишей дослідники з’ясували, що агресія буває заразною: побачивши знайому мишу за нападом на чужинця, миші також нападали на нього.
🫣 Водночас у конфліктах всередині групи слабші самці виявилися схильними «ховатися» за самицями від сильніших самців, які їх переслідували.
🦠 Агресивними мишей зробила й відсутність кишкових бактерій у дитинстві, що вказує на роль цих бактерій у розвитку нормальної соціальної поведінки.