Генетична схильність до набору ваги удвічі сильніше проявилася у поколіннях, що виросли під час «епідемії ожиріння»

Генетична схильність до вищого індексу маси тіла виявилася удвічі сильніше пов’язаною з надлишковою масою тіла у людей, народжених пізніше — вже в умовах так званої «епідемії ожиріння». Такий висновок вчені зробили на основі аналізу даних більш як 19 тисяч людей у Сполученому Королівстві, народжених у періоди до та після початку цієї епідемії. На думку авторів, це може свідчить про те, що сучасне середовище з надлишком калорійної їжі та нестачею рухливості має більший вплив на тих, хто уже має генетичну схильність до ожиріння. Дослідження опублікували в журналі PLOS Genetics.

Чому зайва вага — не просто результат переїдання?

За даними досліджень на близнюках, ступінь успадкування індексу маси тіла знаходиться у межах від 47 до 90 відсотків. Однак, поширеність ожиріння у промислово розвинених країнах різко зросла лише за останні кілька десятиліть — це швидше, ніж можна пояснити змінами в геномі населення. Тому вчені припустили, що вияв впливу спадкових чинників залежить від середовища. Наприклад, генетична схильність до сильнішого апетиту або слабшого відчуття ситості сильніше сприятиме набору маси у місцевостях, де калорійна їжа дешева та постійно доступна, а фізична активність мінімальна — як це спостерігали у багатьох країнах в останні роки. Вимірюванням такого зв'язку зайнялася група вчених з Університетського коледжу Лондона та Норвезького інституту науки та технологій.

Як порівнювали вплив генів на розвиток ожиріння залежно від середовища?

Щоб дослідити взаємодію між генетичними чинниками та середовищем, дослідники проаналізували дані чотирьох британських когорт народження 1946, 1958, 1970 і приблизно 2001 років, учасникам яких неодноразово вимірювали зріст і вагу від дитинства до дорослого віку. Їм також розрахували полігенні індекси маси тіла — оцінили сумарний внесок генів, пов’язаних із вищим індексом маси тіла (ІМТ) у дитинстві або дорослому віці. Учасникам найстаршої категорії, дані якої ввійшли у дослідження, було до 69 років, а наймолодшої — до 17.

Виявилося, що генетичні варіанти, що сприяють зайвій вазі, були пов’язані з вищим ІМТ в усіх поколіннях і в усі вікові періоди, але сила цього зв’язку була майже удвічі більшою для учасників, народжених пізніше. Наприклад, для когорти 1946 року народження у віці 16 років збільшення полігенного індексу на один пункт стандартного відхилення відповідало збільшенню ІМТ на 0,46 кілограма на метр квадратний, тоді як для народжених у 2001 році цей показник становив уже 0,90 кілограма на метр квадратний.

Особливо помітними ці зміни виявилися для людей зі значним надлишком ваги. Це узгоджується з тим, що під час епідемії ожиріння найбільше зросла саме частка людей із дуже високим ІМТ, тоді як кількість людей з низькою та середньою масою тіла лишилася практично незмінною.

Що ж визначатиме появу зайвої ваги?

Дослідники підкреслюють, що їхні результати не означають, ніби високий ІМТ повністю визначений генетично або є неминучим. Навпаки, робота показує, що наслідки генетичної схильності до надлишкової маси тіла можуть змінюватися залежно від умов життя. Тому майбутні дослідження мають з’ясувати, які саме риси середовища — зокрема доступність калорійної їжі, близькість фастфуд закладів, фізична активність та сімейні або поведінкові чинники — найбільше посилюють або, навпаки, послаблюють генетичний ризик високого ІМТ.

Що впливає на набір маси тіла

🎮 Понад 10 годин відеоігор на тиждень пов’язали з надмірною вагою у гравців

🍔 Споживання жирної їжі чоловіками пов’язали з народженням дітей з нечутливістю до інсуліну, яка призводить до діабету та ожиріння.

📖 Про те, чому ожиріння далеко не завжди пов’язане з переїданням і яку роль у цьому відіграє інсулін, ми розповідали в матеріалі «Він робить тебе гладким».

📔 А про інші причини ожиріння та те, чому одним людям втрачати вагу легше за інших, — читайте у розборі «Чому у мене зайва вага?».