Досліди австралійських науковців показали, що малих сумчастих тварин можна натренувати ефективніше утікати від хижаків. Провівши кілька вимірювань параметрів бігу бандикутів та кенгурових, автори з'ясували, що при повторних зіткненнях з потенційною загрозою тварини утікають швидше, про що повідомляється у журналі Animal Conservation.
Навіщо втручатися у природу?
Як і загалом австралійська природа, сумчасті ссавці, що до неї входять, є вкрай вразливими до чужорідних видів ссавців, яких принесли на континент люди. Вони не еволюціонували у присутності цих тварин, частина з яких є хижими, а тому не мають ефективних механізмів захисту від них і зазнають суттєвого скорочення чисельності та навіть вимирання. Особливо це стосується малих сумчастих тварин, вага яких складає від 35 до 5 500 грамів.
Намагаючись зрозуміти, як втікають малі сумчасті тварини від небезпеки, вчені Університету Мердока та Університету Нового Південного Вельсу провели досліди з представниками восьми таксонів бандикутів (Peramelemorphia) та кенгурових (Macropodoidea). Тварин змушували пробігти 10-20-метрову доріжку, підганяючи їх ззаду палицею, і реєстрували їхні успіхи.
Як поводилися тварини?
Представники кенгурових, які переважно бігли на двох ногах, були найшвидшими і дотримувалися найбільш рівної траєкторії, завдяки чому могли б уникнути переслідування хижаками. Натомість бандикути загалом тікали повільніше, але були схильні до різкої зміни напрямку, що може згодитися у випадку нападу великого, не надто повороткого хижака.
Але що цікаво, з повтореннями пробіжок тварини почали демонструвати вдосконалювати навички втечі: вони бігли швидше і краще розганялися. Тому автори сподіваються, що у подібний спосіб маленьких сумчастих можна натренувати ефективніше утікати від хижаків.