Аналіз давньої ДНК і пилку з осадових порід показав, що прибуття вікінгів до Ісландії у IX столітті не призвело до масового винищення дерев. Крім цього, воно відсунуло дату заселення Ісландії ще на 70 років назад, порівняно з історичними записами. Застосований науковцями метод допоможе переглянути історію взаємодії людей із природою і в інших місцях давніх поселень. Статтю з результатами опублікували на сайті препринтів bioRxiv.
Що науковці знають про заселення Ісландії?
Історичні дані свідчать про прибуття вікінгів зі Скандинавії та Британії до Ісландії у 870-х роках нашої ери під проводом Інґольфа Арнарсона. Більш ранні свідчення про вікінгів на острові походять зі скандинавських саг і не завжди можуть бути джерелом достовірної інформації. Разом із цим, прибуття вікінгів до Ісландії пов’язують зі швидким зникненням на острові лісів, через що територія сучасної країни вкрита лісами лише на два відсотки. Однак міжнародна команда науковців на чолі з фахівцями Копенгагенського інституту засумнівалася в тому, що вікінги могли спричинити таке зникнення лісів.
Як ДНК вказала на перших поселенців в Ісландії?
Для дослідження науковці аналізували ДНК з осадових порід на дні озера Тьорін у центрі Рейк’явіка, який є одним із найдавніших поселень в Ісландії. Датувавши цю ДНК за слідами радіоактивних ізотопів, дослідники отримали історію живих істот у цьому регіоні з 200 року до нашої ери до сучасності. Науковці шукали сліди людської життєдіяльності під шаром вулканічних порід від виверження у 877 році, що відбулося приблизно тоді ж, коли вікінги поселилися в Ісландії.
Дослідники виявили потенційні сліди перебування людей на острові ще у 810 році. Серед них була ДНК вірусів, які зазвичай виявляють у людських відходах, і сліди левоглюкозану — речовини, що утворюється внаслідок горіння біомаси, наприклад, деревини. Водночас науковці не знайшли слідів худоби в місцевій ДНК у перші декілька десятиліть після появи на острові людей. Можливо, привезених до Ісландії тварин було не так багато, щоб їхня ДНК збереглася в осадових породах, або ж перші поселенці перебували на острові сезонно для полювання та взагалі не брали з собою худобу.
Аналіз пилку з цих самих осадових порід показав, що в період активного заселення острова й аж до 1200 року кількість беріз і верб постійно збільшувалася, можливо, через навмисне розширення вікінгами лісів. Натомість науковці з’ясували, що щільність лісів почала суттєво скорочуватися з 1200 року, що могло бути наслідком Малого льодовикового періоду 1400-1850 років, вивержень вулканів, штормів і чуми. Ще більше змінився ландшафт країни з початком індустріалізації та урбанізації, через які людські відходи та важкі метали почали сильніше забруднювати довкілля.
Як відкриття змінює розуміння історії Ісландії
Нове відкриття свідчить про те, що вікінги не були причиною зникнення лісів в Ісландії. Крім того, воно показує, як сучасні методи дозволяють переглянути усталені десятиліттями хибні уявлення про події в минулому.
Однак деякі науковці сумніваються, що лише слідів горіння та пов’язаних із людьми вірусів достатньо, щоб підтвердити заселення острова вікінгами. Тож подальші дослідження будуть спрямованими на виявлення людської ДНК чи артефактів, які вказували б на перебування вікінгів в Ісландії.
Як науковці змінювали наше уявлення про вікінгів
🐴 Попри репутацію вікінгів як загарбників, виявилося, що під час завоювання Англії у IX столітті вони привезли своїх тварин і худобу з собою на кораблях.
🤷♀️ Хибними виявилися й уявлення про зовнішність вікінгів: вони далеко не завжди були Скандинавами та частіше за сучасних мешканців Північної Європи мали темне волосся.
🐖 Однак іноді дослідження пам’яток вікінгів дає більше запитань, аніж відповідей. Так, знайдену в Ісландії кам’яну фігурку науковці приписали свині, собаці або ведмедю.