Британські науковці знайшли докази тому, що вікінги, які прибули до Англії у IX столітті на кораблях, взяли з собою з дому свійських тварин, зокрема коней і собак. З'ясувати це вдалося при дослідженні курганного поховання у центрі Англії, яке приписують вікінгам. Дослідження опубліковане в журналі PLOS ONE.
Де вивчали вікінгів?
Група науковців з Даремського університету з бельгійськими та британськими колегами досліджували курганне поховання Хіт-Вуд в Дербіширі, центр Англії, що є єдиним на Британських островах похованням вікінгів зі слідами кремації тіл. Кладовище із 59 курганами пов'язують із Великою армією вікінгів, яка провела зиму 873-874 років біля міста Рептон. Наразі досліджено лише 20 курганів, але відомо, що в них лежать рештки як людей, так і тварин — коней, собак, овець, корів і свиней.
У свіжій роботі вчені досліджували поховання 50 і 56, у яких знайдено рештки двох дорослих людей, однієї дитини, а також коня, собаки і свині. І нарешті надано вірогідні свідчення, що вікінги приносили тварин із собою аж зі Скандинавії, а не лише користувалися місцевими.
Як з'ясували походження тварин?
Науковці дослідили частку ізотопів стронцію у кістках з могил. Стронцій заміщує собою кальцій у процесі ремоделювання кісток і надходить в організм головно зі з'їдених рослин, які зі свого боку отримали його з ґрунту. Співвідношення ізотопів стронцію у ґрунті відрізняється на різних територіях. Тож якщо люди або тварини були чужинцями в регіоні, їхній показник стронцію не збігатиметься з таким у місцевих рослинах.
Аналіз показав, що одна доросла людина і дитина з досліджених курганів, найімовірніше, були місцевими. Натомість інша доросла людина, а також усі троє тварин — явно прибули здалеку. Відповідне співвідношення найбільше властиве регіону Скандинавії, що, враховуючи археологічний контекст, має сенс. Вчені називають імовірне походження людини з Балтійського щита, який охоплює більшу частину Норвегії, велику частину Швеції та Фінляндії.
Навіщо вікінги брали так далеко тварин?
Отже, дослідження свідчить, що вікінги не лише долали складну дорогу відкритими човнами самі, а й привозили свійських тварин. Є свідчення, що у 1066 році Вільгельм Завойовник, король Англії норманського походження, перевіз на схожих кораблях, як у вікінгів, 2 000-3 000 коней через Ла-Манш. Однак нові результати вказують, що вікінги транспортували тварин таким чином на двісті років раніше.
Коні та мисливські собаки були у скандинавів символом статусу, що може пояснити, чому їх взяли у далеку дорогу. Щодо свині ситуація менш зрозуміла, але можливо, її брали як худобу. Або ж невеликий фрагмент кістки, який дослідили вчені, був частиною консервованої їжі чи якогось амулета.