За допомогою високошвидкісних камер біологи зафільмували те, як представники трьох найотруйніших родин змій — аспідові, гадюкові та полозові — нападають на своїх жертв. Це допоможе не лише ефективніше захищатися від укусів змій у дикій природі, але й зрозуміти, як вони пристосувалися до полювання на здобич різних розмірів і що потрібно для захисту вразливих видів цих тварин. Дослідження опублікували в Journal of Experimental Biology.
Яких змій зафільмували дослідники?
Дослідження проводили у лабораторії Venomworld у Парижі, де тварин поміщали у кімнату з двома камерами, здатними робити 1000 кадрів на секунду. Як імітацію здобичі використовували медичний гель, нагрітий до 38 градусів Цельсія, щоб в очах змій, які орієнтуються за теплом, він нагадував здобич. Для кожного з 36 видів змій науковці тричі за допомогою двох камер фільмували момент нападу на гель. Дослідники з’ясували, що у всіх трьох родин змій — аспідові (Elapidae), гадюкові (Viperidae) та полозові (Colubridae) — були свої особливості укусу.
Так гадюкові, наприклад гадюка носата (Vipera ammodytes), кусали здобич найшвидше — всього за якихось 90 мілісекунд, що менше за час реакції значної частини ссавців. У приблизно половині випадків змії цієї родини після захоплення здобичі кусали повторно, щоб зручніше вхопити, і лише тоді вводили отруту. Деякі аспідові змії, до яких належать кобри та мамби, мали навіть більшу швидкість нападу та кусали жертву декілька разів поспіль. А змії родини полозові, у яких отруйні зуби знаходяться глибше на щелепах, рухали головою з боку в бік, розриваючи здобич.