Зв'язаний з електропровідної тканини светр допоміг роботу відчути дотик

Американські інженери одягнули робота у светр з електропровідної тканини, щоб він міг відчувати дотик. Светр зв'язали на звичайному верстаті, але у пряжу додали провідні волокна, які дають змогу датчикам зчитувати тиск при дотику. Такий светр допоможе людям краще взаємодіяти з роботами, пишуть вчені у статті, яку представлять на конференції IEEE International Conference on Robotics and Automation.

CMU Robotics Institute / YouTube

CMU Robotics Institute / YouTube

Навіщо роботу такий светр?

Тактильні датчики, які дають можливість визначати дотик за тиском чи температурою, необхідні роботам, щоб краще взаємодіяти з навколишнім середовищем: виявляти перешкоди, краще контролювати рухи, а також безпечніше взаємодіяти з людьми. Втім, не всі роботи підходять для того, щоб вкривати їх масивами датчиків. Тому команда інженерів з Університету Карнегі-Меллон вирішила створити тактильний светр, який стане універсальним способом наділити роботів відчуттям дотику.

Як светр допомагає відчути дотик?

Дослідники виготовили RobotSweater на в'язальному верстаті з провідних та ізоляційних волокон, переплетених зі звичайною тканиною. Отриманий матеріал складався з трьох шарів: верхній і нижній включають електропровідні волокна, а шар посередині є ізоляційним. При дотику верхній і нижній шари тканини стикаються та замикають ланцюг. Опір, який виникає при цьому, зчитується датчиками, що розміщені по тканині, щоб локалізувати місце дотику, і передати його.

Інформацію про дотик можна використати, щоб, наприклад, керувати роботом. Дослідники запрограмували робота, щоб у відповідь на дотик він повертав голову, зупинявся чи розвертався в інший бік, щоб уникнути зіткнення. Якщо торкатися робота зі спини, то він прискориться, думаючи, що його підштовхують. У наступних роботах інженери планують покращити обробку даних про дотики та шити подібний одяг для роботів різних форм і розмірів.

Раніше ми розповідали, як трибоелектрична пряжа для одягу допомогла зібрати енергію під час руху, якої вистачить, щоб живити, наприклад, годинник.