Американські науковці продемонстрували, що щенята вже у віці двох місяців можуть розуміти значення жестів людини без попереднього навчання цьому. До того ж близько 40 відсотків варіацій здатності розуміти вказівки та уважності до виразу обличчя людини пов'язані з генетичними факторами, тобто є вродженими. Дослідження у вигляді препринту наразі опубліковане на сайті bioRxiv та проходить рецензування.
Canine Companions for Independence / Science
Чому це досліджували?
Останніми роками чимало досліджень етологів було присвячено вивченню когнітивних здібностей тварин, зокрема собак. Часто їхні результати вказують на значний розвиток розумових навичок у кращих чотирилапих друзів людини, які іноді порівнюють із такими у дворічних дітей. Одні з останніх робіт, наприклад, продемонстрували, що собаки усвідомлюють межі свого тіла, а також можуть вчити значення нових слів під час гри усього за кілька повторень. Вони також є одними з небагатьох тварин, що здатні зчитувати вирази людського обличчя та розуміти, на що людина вказує жестом. Навіть наші найближчі родичі, шимпанзе, не завжди демонструють таку кмітливість. Але залишається незрозумілим, чи є ці когнітивні здібності собак наслідком співжиття з людиною, яка їх навчає, чи вони детерміновані генетично. Якщо друге, то такі ж здібності мали би проявитися у дуже ранньому віці собак. Вчені з Аризонського університету взялися це перевірити.
Як вони вивчали собак?
До участі у дослідження вчені залучили 375 собак породи золотистий ретривер. Усі вони були віком близько восьми з половиною тижнів. У цьому віці щенята достатньо дорослі для участі в експериментах, але разом із тим достатньо юні, щоб демонструвати собак із мінімальним досвідом спілкування з людиною та навчання.
Науковці протестували цуциків у трьох експериментах. У першому тваринам показували дві перевернуті склянки, під однією з яких були сховані ласощі. Експериментатор вказував пальцем на ту, що з винагородою, та оцінював, чи зрозуміє собака значення жесту і підійде до вказаної склянки. В іншому досліді вчені говорили до піддослідних подібно до того, як люди говорять до дітей, та оцінювали, як довго ті тримають з ними візуальний контакт, який є важливим елементом соціальної взаємодії у людей. У третьому випробуванні науковці спочатку навчили щенят добувати по команді ласощі з частково прикритого пластикового контейнера, а потім закривали його повністю, що унеможливлювало доступ до винагороди.
Цуцик підтримує візуальний контакт з експериментатором. Canine Companions for Independence / Science
Як впоралися цуцики?
Автори зазначають, що собаки у правильно зрозуміли жест експериментатора в досліді з перевернутими склянками з першого разу у 67,4 відсотках випадків. Однак у процесі повторень вони не покращували свій результат, тож малоймовірно, що вони просто вивчили значення жестів. Другий дослід, у якому до собак говорили, показав, що цуцики в середньому безперервно дивилися на обличчя дослідника шість секунд. Це досить багато, якщо порівнювати з іншими тваринами та навіть предками собак — сірими вовками. Останнє випробування з закритим контейнером показало, що на відміну від дорослих собак, які після кількох спроб відкрити його дивляться на людину з очікуванням допомоги, щенята рідко вчиняли так само. Можливо, вони ще не знають, що можна отримати допомогу від людей, припускають вчені.
Результати виконування завдань вчені згодом порівняли з результатами генетичного дослідження піддослідних собак. З'ясувалося, що орієнтовно 43 відсотки варіацій успішності щенят у завданнях визначається генетичними факторами. Автори кажуть, що це схоже на успадкування когнітивних умінь, наприклад, IQ, у людей. Вони прагнуть виявити, які саме генетичні варіанти пов'язані з розвиненими соціальними навичками. Крім цього, ретривери відомі за свої розвинені розумові здібності, тому вчені надалі хотіли би провести подібні експерименти і з собаками інших порід.