Дослідники виявили дві нові радіогалактики розміром 6,5 мільйонів та 7,8 мільйонів світлових років відповідно. Про це вони пишуть у журналі Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. Вчені вважають, що знахідка вказує на більшу поширеність таких галактик, ніж вважалося раніше.
Що відомо про гігантські радіогалактики?
Деякі класи активних ядер галактик випускають струмені релятивістської плазми та частинок. Ці джети створюють радіовипромінювання. У деяких випадках такі релятивістські струмені поширюються на надзвичайно великі відстані за межі галактики-господаря у міжгалактичне середовище. Коли прогнозований лінійний розмір струменів перевищує 0,7 мегапарсеків (2,3 мільйони світлових років), такі системи називаються гігантськими радіогалактиками. Вони є найбільшими окремими об'єктами у Всесвіті. Найбільша з відомих радіогалактик має прогнозований лінійний розмір 4,89 мегапарсек (близько 16 мільйонів світлових років), хоча більшість відомих таких об’єктів менші за 2 мегапарсеки (6,5 мільйонів світлових років).
Нові відкриті гігантські радіогалактики. I. Heywood (Oxford/Rhodes/SARAO)
Вважається, що ці об'єкти представляють найдавніші системи із активними ядрами галактик, струмені яких мали достатньо часу, щоб вирости до своїх великих розмірів. Однак у такому випадку можна було б очікувати набагато більше гігантських радіогалактик, ніж наразі відомо. Так, на сьогодні відшукали менше тисячі таких об’єктів. Крім того, їх складно виявляти та ідентифікувати через дуже розширений характер та загалом низьку поверхневу яскравість їхніх часток, які з віком згасають. Однак нове покоління приладів має надати більше відомостей про кількість та фізику таких джерел.
Що відшукали астрономи?
За допомогою масиву телескопів MeerKAT дослідники проаналізували ділянку неба розміром у квадратний градус (це у 4 рази більше за розмір повного Місяця) та знайшли дві нові гігантські радіогалактики. Вони мають розміри 2 мегапарсеки (6,5 мільйонів світлових років) та 2,4 мегапарсек (7,8 мільйонів світлових років) відповідно. Під час попередніх спостережень були зафіксовані лише ядра цих галактик, а дифузне радіовипромінювання лишилося непоміченим.
Структура однієї зі знайдених гігантських радіогалактик. J Delhaize / Monthly Notices of the Royal Astronomical Society
Ці еліптичні галактики є так званими «червоними і мертвими», тобто у них майже не відбувається зореутворення, а основну кількість зірок складають світила з низькими масами і червоними оптичними кольорами. Вони мають більші розміри та меншу потужність радіовипромінювання, ніж типові гігантські радіогалактики. На діаграмі залежності потужності та розміру ці дві галактики займають окреме місце, тож цілком можливо, що ці об’єкти представляють новий простір параметрів гігантських радіогалактик.
Діаграма залежності розміру та потужності гігантських радіогалакти. Нові галактики позначені зірочками. J Delhaize / Monthly Notices of the Royal Astronomical Society
Імовірність знайти два таких об’єкта на невеликій ділянці неба була дуже низькою. Дослідники роблять висновок, що гігантські радіогалактики можуть бути набагато більш поширеними, ніж вважалося раніше. Отже, у майбутньому астрономи зможуть знайти більше таких об’єктів.