Група дослідників з Великої Британії та США засумнівалася у прямоходінні гомінінв як пристосуванні до наземного способу життя. Їхнє спостереження показує, що шимпанзе схильні суттєво частіше пересуватися на двох ногах не на землі в бідній деревами савані, а на деревах у лісах. Це свідчить на користь гіпотези про те, що прямоходіння почало розвиватися ще при житті на деревах, йдеться у журналі Science Advances.
Pan troglodytes schweinfurthii. gillbsydney / iNaturalist
Звідки ідея, що ходіння на двох ногах виникло на деревах?
Люди ходять винятково на двох кінцівках, і за цією ознакою вчені відрізняють кладу людей, гомінінів, від інших людиноподібних приматів. Вважається, що прямоходіння було пристосуванням наших предків до пошуків їжі на відкритій місцевості. Її ставало дедалі більше, коли від 10 до 2,5 мільйонів років тому лісисті місцевості стали замінюватися біднішими на дерева саванами.
Але насправді цей зв'язок між пересуванням відкритими місцевостями й ходінням на двох ногах (біпедалізмом) не такий однозначний. Ознаки пристосування до дереволазіння (як-от довгі верхні кінцівки із рухливими суглобами, зігнуті фаланги) наявні не лише у ранніх гомінін, а й пізніших гомінін пліо-плейстоцену, що вказує на функціональне значення цих рис. Тож не виключено, що біпедалізм виник при житті на деревах, про що свідчить і спостереження вчених Кентського університету, Університетського коледжу Лондона та Дюкського університету.
Що помітили науковці?
Дослідники звернули увагу на шимпанзе (Pan troglodytes schweinfurthii) долини Ісса, що в Танзанії. Там їхній ареал охоплює як лісисті масиви, багаті деревами, так і савани, що загалом відповідає реконструкціям середовища ранніх гомінін. Науковців цікавило, чи справді шимпанзе стоятимуть і ходитимуть більше на двох ногах у трав'янистих локаціях, у порівнянні з лісами. Для цього вони 15 місяців реєстрували пересування 13 тварин, зібравши 2 847 таких записів.
Найперше, аналіз показав, що у саванах шимпанзе рухаються більше і проводять менше часу на деревах, ніж у лісах. Біпедалізм реєстрували у менш ніж 1 відсотку поз і пересувань. Утім, коли він був, то частіше саме на деревах, а не землі (у 86 випадках ходіння на ногах тварини робили це на деревах). І в 73 відсотках випадків у цей час вони шукали їжу.
Науковці не виявили залежності між меншою кількістю дерев та частішим пересуванням по землі на двох ногах. Вони вважають свої результати підкріпленням гіпотези про формування прямоходіння ще на деревах. Імовірно, це сприяло ефективнішому пошуку їжі вже тоді, а потім згодилося й при переході до наземного життя.