Вибухове окиснення органіки створило ілюзію неушкодженості метеоритів після ударів

Новий експеримент виявив, що ті незвичні метеорити, які знаходять на Землі без ознак значних ушкоджень від космічних зіткнень, насправді просто втратили свої сильно пошкоджені ділянки через вибухове окиснення органіки та вивільнення газів під час удару. Це з'ясували науковці, коли обстріляли зразки з сумішей мінералів і органіки, що імітують речовину астероїдів, кулями з газової гармати. Їхні результати пояснили, чому серед вуглецевих метеоритів майже немає уламків з ознаками пережитих у минулому сильних ударів, що дотепер лишалося предметом дискусій. Результати дослідження опубліковані в журналі Nature Communications.

Метеорит з Мурчинсона, який за складом нагадує метеорити, які в лабораторії відтворювали науковці для свого експерименту. Museopedia / Wikimedia Commons

Що показало обстрілювання «метеоритів» у лабораторії?

Для свого експерименту науковці розганяли алюмінієві кульки до швидкості від 3 до 7 кілометрів на секунду й обстрілювали зразки, які за складом і пористістю нагадували поверхневий ґрунт астероїдів. Частина цих зразків містила мінерали з домішкою органіки, як у вуглецевих хондритах, а частина — лише мінерали. Виявилося, що під час ударів органіка швидко окиснюється, виділяючи великі об'єми чадного та вуглекислого газів. А значна кількість вуглецю, що міститься у подібних астероїдах, збільшує швидкість викидів цих газів в 10–100 разів при ударах, нагріваючи поверхню до 1700 градусів Цельсія вже на швидкості зіткнення у чотири кілометри на секунду.

Схематичне зображення вибуху органіки, яка забирає з собою сліди зіткнення. KUROSAWA Kosuke

Через це навіть якщо у зіткненні утворилися оплавлені чи деформовані фрагменти, вони вилітають з поверхні унаслідок вибуху, створюючи ілюзію неушкодженості тіла. Тож, можливо, ті метеорити, зовнішній вигляд яких не містив ознак вибухової космічної історії, все ж мали її, але органіка у їхньому складі стерла ці сліди.

• Утім, все ж деяким астероїдам вдається існувати мільйони років у космосі, уникаючи зіткнень. Як, наприклад, метеорит Агуас-Заркас, на якому геологи не виявили ознак зіткнень за останні два мільйони років, вивчаючи вплив космічних променів на зразок.