Солодка дієта зменшила кількість рецепторів солодкого смаку на язику

Досліди на гризунах показали, що дієта з підвищеним рівнем цукру з часом зменшує чутливість до солодкого смаку. Це відбувається через зменшення кількості клітин-рецепторів сахарози на поверхні язика, утім, процес виявився зворотним. Дослідження опубліковане в журналі Current Biology.

Cottonbro / Pexels

Cottonbro / Pexels

Чому нас тягне на солодке?

Більшості людей подобається солодкий смак. Причому до такого ступеня, що багато хто не зважає на ризики, пов'язані з його надмірним вживанням, серед яких і стоматологічні проблеми, і можливі метаболічні розлади, надмірно вживаючи підсолоджену їжу. Чому нас так тягне до солодощів все ще достеменно незрозуміло. І вчені Мічиганського університету вирішили почати вивчення з самого сприйняття солодкого смаку. Вони знайшли дослідження, у яких йдеться, що тварини на солодкій дієті з часом мають знижену чутливість до солодкого смаку, і вирішили перевірити це та з'ясовувати можливі механізми розвитку стійкості.

Кого піддали солодкій дієті?

Досліди провели на пацюках. Половині з них, контрольній групі, окрім їжі, надали доступ на чотири тижні лише до чистої питної води, тоді як решта могли вільно пити цукрову воду, коли заманеться. За місяць досліду експериментальна група спожила близько кілограма цукру, хоча їхня вага тіла не відрізнялася від контрольної групи. Тоді вчені дослідили, чи змінилася реакція язика тварин на різні смаки — солодкий, кислий, гіркий, солоний, умамі — а також на дотик і холод.

Після цукрової дієти у пацюків змінилася реакція лише на сахарозу (але не інші цукри, як-от самостійно фруктозу чи глюкозу) — вона стала майже вдвічі меншою. Порівняння структури язика не виявило змін у кількості, поширеності, розмірах або інервації смакових цибулин, у яких містяться клітини-рецептори різних смаків. Однак з'ясувалося, що річ у зменшенні приблизно на третину кількості самих рецепторів, які реагують на сахарозу. Але ефект виявився зворотним. Після того, як тварини наступний місяць харчувалися за стандартним раціоном, без додавання цукру, кількість рецепторів та чутливість до солодкого відновилася.

Що дають нам ці результати про реакцію на цукор?

Це дослідження одне з небагатьох, яке звертає увагу на нейрофізіологічні наслідки вживання цукру, а не метаболічні. Але воно може допомогти у розробленні підходів до корекції поведінки, пов'язаної зі зловживанням солодощів. Зворотність зменшення кількості рецепторів та спричиненої цим нечутливості до солодкого означає, що навіть люди, яким найбільше смакує сильно підсолоджена їжа, можуть після відновлення так само насолоджуватися їжею з низькою кількістю цукру, знижуючи цим ризики для здоров'я.

У майбутніх роботах автори планують дослідити ще й зв'язок чутливості язика до солодкого зі сприйняттям інформації про смак у головному мозку. Досліди на плодових мушках показали, що зменшення чутливості до солодкого призводить до пригнічення вироблення дофаміну й зменшення відчуття насиченості, що зрештою спонукає до переїдання. Можливо, схожий механізм стоїть і за набуттям ожиріння в людей.