Шість гігантських штормів, які пронеслися Сатурном майже 150 років тому, залишили в атмосфері планети-гіганта аміачні аномалії, які збереглися і досі. Їх у середніх широтах виявили астрономи за допомогою телескопа VLA. Дослідження допоможе краще зрозуміти погоду на другій за розмірами планеті Сонячної системи, розповідає про роботу вчених видання New Scientist. Відповідна стаття опублікована у Science Advances.
Сатурн, зображений у радіодіапазоні за допомогою телескопа VLA. Біла смуга є наслідком шторму 2010 року, який призвів до зникнення газоподібного аміаку у верхніх шарах атмосфери. R. J. Sault and I. de Pater
Які шторми вирують на Сатурні?
Порівняно з Юпітером, Сатурн виглядає набагато менш яскраво і різнобарвно, хоча і в його воднево-гелієвій атмосфері регулярно — приблизно кожні 20-30 років — проходять мегашторми, які за кілька місяців можуть оперезати всю планету білим шлейфом. Такі шторми супроводжуються аномальним зниженням концентрації газоподібного аміаку у верхніх шарах атмосфери Сатурна та її збільшенням у нижніх шарах — імовірно, внаслідок конвекції він конденсується та випадає у вигляді опадів, схожих на град. Востаннє подібну погоду на планеті спостерігала станція «Кассіні» у 2010 році, а всього масштабних штормів за останні 150 років на Сатурні нарахували шість. Аби зрозуміти, як шторми впливають на циркуляцію атмосфери Сатурна, астрономи вирішили простежити наслідки бурі 2010 року за допомогою обсерваторії VLA.
Що помітив телескоп?
З'ясувалося, що хімічні сліди на Сатурні лишив не лише останній шторм, а й набагато більш давні — аж до найпершого, зареєстрованого у 1876 році. В усіх широтах, де фіксували бурі, науковці виявили аномалії концентрації аміаку. Таким чином, вважають астрономи, динаміка атмосфери Сатурна відрізняється від такої на Юпітері. Дослідники сподіваються, що у 2025 році, коли для спостереження будуть доступні обидві півкулі Сатурна, вони зможуть знайти сліди бур і у південній півкулі.
- Раніше ми розповідали про крижаний дощ на Сатурні, який виникає з частинок кілець планети. Вони падають на планету та нагрівають її атмосферу, говорять спостереження телескопів «Габбл» і «Кассіні».