Замість того щоб ховати представників однієї сім’ї поруч, як це часто заведено сьогодні, ранні християни на території Швеції визначали місце поховання насамперед за соціальним становищем і статтю померлого. Такого висновку дійшли археологи після вивчення трьох поховань, датованих Х-XI століттями. Через брак письмових джерел і декоративних елементів поховальні обряди, притаманні раннім християнам у Скандинавії, залишаються погано зрозумілими. Однак ці результати вказують на те, що гендерні ролі часто застосовували навіть до дітей, а всередині суспільства існували складні соціальні зв’язки, чия важливість іноді переважала суто родинні. Статтю опублікували у журналі Science Advances.
Художня реконструкція обличчя однієї з похованих шведок. Oscar Nilsson / Stockholm University
Як вивчали принципи давніх поховань?
Науковці дослідили рештки 142 людей і місця їхніх поховань. Визначення статі виявилося проблематичним, особливо у дітей та підлітків, адже у цьому віці скелети практично не відрізняються візуально. Крім того, не всі рештки збереглися у повному складі, тож дослідники вдалися до різноманітних молекулярних методів. Одним із таких був аналіз амелогеніну — білка, що міститься в зубній емалі. Ген, який кодує амелогенін, знаходиться на статевій хромосомі, через що чоловіки та жінки мають трохи різні його форми.
Науковці виявили, що шведські поховання загалом мали структуру, поширену на території Скандинавії після IX століття. Наприклад, тоді чоловіків і жінок ховали окремо, на протилежних ділянках кладовища, причому це стосувалося навіть маленьких дітей. Археологи знайшли лише декілька винятків з правил, коли новонароджених дівчаток поховали на «чоловічій» території. Чому так сталося, невідомо, однак не виключено, що причина полягала у наразі втраченому соціальному контексті.
До речі, статус також грав важливу роль: зазвичай представників еліти ховали найближче до вівтаря або церкви, а рабів витісняли на околиці кладовища. Причому саме серед знаті спостерігаються рештки як чоловіків, так і жінок, що вказує на те, що положення у суспільстві вважалося важливішим за стать. А от родинні зв’язки виявилися недостатньою причиною для померлих спочивати разом. Наприклад, на кладовищі у Вестерхусі лише 12 відсотків множинних поховань містили близьких родичів.
- Раніше з’ясувалося, що інші скандинави, данці, у Середньовіччі ховали своїх померлих за соціальним статусом, а не наявністю в них хвороб — прокази та туберкульозу.
