Амстердамські птахи побудували гнізда з тридцятирічного пластику

Гнізда птахів з Амстердаму виявилися побудованими з різного пластикового сміття: медичних масок і обгорток від їжі, виготовленої ще 30 років тому. До появи пластику ці птахи використовували у своїх гніздах органічні матеріали, такі як гілки та листя дерев, але тепер у центрі Амстердама їх знайти важче, ніж сміття. Використання ними пластику не лише свідчить про зміну поведінки тварин для пристосування до сусідства з людьми, але й про те, наскільки довго пластик залишається у довкіллі. Дослідження опублікували в журналі Ecology.

Одне з гнізд птахів, збудоване з пластикового сміття (зліва), і деякі найстаріші та найновіші фрагменти сміття в ньому (справа). Hiemstra et al. / Ecology, 2025

Як шукали пластик у гніздах птахів?

Дослідники зібрали гнізда водоплавних птахів звичайних лисок (Fulica atra) в Амстердамі після завершення сезону розмноження восени. Ці гнізда розбирали, розділяючи їхній матеріал на природний і штучний, зокрема такий, що містив пластик. Після цього усе штучне сміття категоризували та намагалися визначити його вік за датами виготовлення й іншими ознаками. Наприклад, дослідники знайшли обгортку з промоакцією Чемпіонату світу з футболу в 1994 році.

Однак найцікавішим було гніздо, яке птахи збудували на невикористаному під час побудови причалу стовпі, посередині якого була металева труба. У цій трубі протягом років, що там гніздувалися лиски, збирався матеріал, з якого вони виготовляли гнізда. Зокрема у цьому гнізді знайшли аж 635 різних створених людьми предметів, зокрема 206 — пов’язаних з їжею, таких як обгортки та стаканчики.

Як зазначають науковці, зазвичай лиски будують гнізда лише на один сезон, адже органічні матеріали за зиму частково перегнивають, але через використання пластику гнізда залишаються стійкими не один сезон. Разом із цим поки невідомо, як пластик впливає на здоров’я птахів, особливо — народжених у таких гніздах пташенят.

• А от у США діяльність людини не змогла випровадити птахів із насиджених місць. Навіть попри загрозу мисливців водоплавні казарки не відлетіли. Натомість виявилося, що вони частіше шукають прихисток на вже знайомій їм території.