За допомогою комп'ютерного моделювання вчені виявили, що розпад іона HCO⁺ в атмосфері Венери, може бути механізмом який прискорює втрату води. Планетологи з’ясували, що в процесі розпаду HCO+ відокремлюються атоми водню, які «тікають» у космос, позбавляючи Венеру води у вдвічі швидше, ніж передбачалося раніше. Стаття опублікована в журналі Nature.
Космічний апарат MESSENGER сфотографував Венеру, укриту щільним шаром хмар, що приховують її поверхню. NASA / Johns Hopkins University Applied Physics Laboratory / Carnegie Institution of Washington
Що відомо про воду на Венері?
На Венері практично відсутня вода, хоча вона дуже схожа на Землю за розмірами і масою. Якщо розподілити «венеріанску» воду, яка знаходиться в її атмосфері по поверхні планети, то товщина такого шару буде лише 3 сантиметри, тоді як на Землі водяний шар буде 3 кілометри. Частина водяної пари, якою була насичена атмосфера планети за рахунок «парникового» ефекту (затримання в атмосфері енергії сонячних променів відбитих від поверхні), осіла у верхніх шарах, де після розпаду утворювалися атоми водню, які поступово «тікали» в космос. Однак цей процес не пояснював, чому планета так швидко втратила свою воду.
Пояснити сучасні умови на Венері вдалося вченим лише розпадом іона HCO⁺, що призводить до прискорення процесу утворення водню (складової води), який потім «відлітає» у космос, позбавляючи планету води. Оцінка швидкості втрати атмосферою водню, дозволяє вченим говорити, що Венера втрачала воду протягом усього свого життя, інакше планета не встигла так «муміфікуватися».
Вивчення процесів втрати води важливо для розуміння винику і еволюції води на Землі та інших планетах, прогнозування майбутніх кліматичних змін на Землі. Вчені сподіваються, що нові місії на Венеру (DAVINCI, VERITAS та інші) зможуть зібрати нові данні які, допоможуть просунутися в розумінні умов, які підтримують рідку воду у Всесвіті, і призводить до сухості окремих планет, включаючи Венеру.