Американські генетики проаналізували геном видатного пса Балто, який на початку минулого століття став відомим як один із їздових собак, що доставили до нужденного міста на Алясці рятівні ліки. Порівняння його ДНК із геномами сучасних собак свідчить, що популяція Балто генетично була суттєво різноманітнішою і здоровішою, а сам він був лише на третину сибірським хаскі, всупереч поширеному уявленню. Стаття про собаку вийшла в журналі Science.
Пес Балто та Гуннар Каасен. AP PHOTO
Як вчені взялися вивчати Балто?
Наприкінці січня 1925 року на Алясці почалися Великі перегони милосердя, у яких близько 150 їздових собак разом із 20 їхніми погоничами здолали за п'ять днів важку зимову дорогу довжиною 1085 кілометрів. Метою перегонів було доставити естафетою рятівну сироватку для ураженого епідемією дифтерії містечка Ном: вкрай несприятливі погодні умови унеможливлювали транспортування ліків іншим, окрім як собаками, чином. Найбільшу славу отримала упряжка Гуннара Каасена із псом Балто, яка пройшла останній відрізок дороги. Балто ще за життя був ушанованим увагою та навіть пам'ятником, а після смерті з його тіла зробили опудало, виставивши у Квінслендському музеї природничої історії, та створили популярний мультфільм на його честь у 1995 році.
Хоча Балто відомий як собака породи сибірський хаскі, щодо його походження є сумніви. Прагнучи з'ясувати деталі, вчені Каліфорнійського університету Санта-Круз з колегами проаналізували зразки ДНК, добуті з опудала легендарного пса. Результати порівнювали з геномами 682 собак і вовків нашого часу та 240 інших ссавців, щоб зрозуміти, які гени дозволили аляскинським собакам здолати важку дорогу в перегонах милосердя.
Про що розповіли гени Балто?
Найперше, всупереч поширеній думці, яку використали і у мультфільмі, Балто не мав вовчого коріння. Найбільш подібним, на 36 і 34 відсотки відповідно, він був до сибірських хаскі та популяції аляскинських їздових собак. Але його геном був різноманітнішим, ніж у собак сучасних порід. Завдяки тому, що предки Балто та інших собак його популяції мали низький показник близькоспорідненого схрещування, вони також мали краще здоров'я. У геномі пса виявили менше, ніж у сучасних чистих порід, шкідливих генетичних варіантів, та водночас більше генів, що могли посприяти його кращій витривалості.
Дослідники не впустили можливість також перевірити, як генетичні дані визначили зовнішність собаки. З'ясувалося, Балто мав близько 55 сантиметрів у холці, що порівнянно з сучасними сибірськими хаскі, а також подвійне хутро — переважно чорне, але місцями з білим, та карі очі. Це збігається із зображеннями Балто на фотографіях, пам'ятнику та його опудалі.