Американські та португальські вчені зареєстрували у Коста-Риці випадок ховання павука Trechalea extensa під водою, що є незвичайною антихижацькою поведінкою у цієї групи тварин. При спробах схопити павука вчені стали свідком, як той пірнув у воду та залишався там протягом більш ніж 30 хвилин. Вижити йому допомагала плівка повітря на поверхні тіла, припускають біологи в статті журналу Ethology.
Що це за павуки й чим ховання у воді зацікавило вчених?
Серед павукоподібних не рідкість ведення напівводного способу життя. Зазвичай вони живуть на суші, але полюють на здобич, що типово водиться на або у воді, іноді занурюючись на тривалий час. А є й такі, що обрали собі основним місцем життя водне середовище. Це поширений у Європі павук-сріблянка, або водяний павук (Argyroneta aquatica), який будує схоже на водолазний дзвін гніздо під водою. Павуки Trechalea теж живуть біля води, де опустивши передні лапки на поверхню води, очікують вібрацій від потенційної здобичі, яку миттєво хапають — маленьких рибок, пуголовків, ракоподібних чи комах. У них немає потреби надовго занурюватися під воду, утім, вони можуть вдаватися до цього для ховання від загроз. Така антихижацька поведінка ще не була детально задокументованою, тале науковці з Університету штату Нью-Йорк, Каліфорнійського державного університету в Сакраменто та Авейрівського університету нарешті зробили це.
Як вивчали пірнання павуків?
Дослідники стали свідками цікавої поведінки павука Trechalea extensa біля біологічної станції в Коста-Риці, про що вирішили написати окрему статтю. Всередині літа 2019 року вчені помітили велику особину павука, із розмахом лап близько 14 сантиметрів, на камені поблизу струмка. Коли її спробували схопити, та кинулася тікати поверхнею води, поки зрештою не перебігла на інший берег струмка, зайнявши там новий камінь. Біологів це не зупинило, але коли вони знову наблизилися до павука, він швидко занурився у воду на глибину приблизно 25 сантиметрів, залишаючися там протягом 32 хвилин, які вчені реєстрували на відеокамеру.
Весь час павук залишався під водою нерухомим та покритим тоненькою плівкою повітря, що прикріпилася до волосків на тілі. Відтак, незадовго до виходу на поверхню, T. extensa виділив якусь білу речовину (вчені підозрюють, що павутину або фекалії), після чого виштовхнув себе з води за допомогою ніг. Забравшися знову на камінь, вчені його зрештою успішно схопили та щонайменше виміряли його параметри.
Який висновок зробили зі спостереження?
Ховання під воду для тварин, що ведуть наземний спосіб життя є доволі ризикованим вибором. І те, що у цьому випадку T. extensa вдався до такої поведінки лише в останню чергу (після спроби утекти на інший бік струмка), підтверджує це. Утім, коли потенційна вигода від пірнання більша за ризики бути схопленим, тактика є доцільною.
Науковці також припускають, що T. extensa має якщо і не специфічні для водного життя пристосування, то принаймні його передумови. Волоскові структури на тілі допомогли павуку не лише відчувати вібрації здобичі, а й пересуватися поверхнею води завдяки гідрофобності та забезпечити його ресурсами для відносно тривалого занурення. Можливо, повітряна плівка перешкоджала потраплянню води до дихальної системи або діяла як теплоізолятор, але також не виключено, що давала змогу покривати під водою потребу в кисні, зважаючи на низький метаболізм павуків. Та яким саме чином повітряна оболонка сприяє тривалому перебуванню під водою, ще слідує детально дослідити у наступних роботах.