Іспанські зооархеологи виявили рештки самки павича під час розкопок середньовічного маєтку в Барселоні, Каталонія. Знахідку вдалося датувати XIII століттям, тож це є найдавнішою знахідкою павича в Іспанії. Жодних ушкоджень на кістках не виявлено, що, як вважають вчені, свідчить про утримування птаха для демонстрації багатства власника. Стаття про це опублікована в International Journal of Osteoarchaeology.
Пава. swoop1981 / Wikimedia Commons
Що відомо про павичів в Іспанії?
Рештки птахів досить часто зустрічаються під час розкопок шарів, що належать до епохи Європейського Середньовіччя. Найчастіше це домашні кури, яких розводили задля вживання в їжу, а також з ритуальних чи естетичних міркувань. В Середньовічній Британії також тримали півнів для використання у півнячих боях.
Інколи зустрічаються знахідки й інших птахів: цесарок, страусів, павичів. Зокрема, у Франції було виявлено щонайменше 10 місць із залишками павичів, датованих цим періодом. Ці птахи слугували як ритуальним цілям, так і використовувались в тодішній високій кухні. Так, іспанські кулінарні книги XIV-XV століть часто містять рецепти страв з павича. М’ясо павичів несмачне і жорстке, тож основна увага приділялася не приготуванню, а сервуванню. Кухарям неодмінно слід було зберігати голову, шию та хвіст павича й надавати страві вигляду живого птаха.
В Каталонії зображення павичів досить часто фігурують на предметах релігійного призначення, гербах тощо, як уособлення вічного життя. А проте, їхніх решток, датованих цим періодом, в Іспанії досі виявлено не було.
Різні зображення павичів у ранньохристиянському та середньовічному мистецтві в Каталонії. Marina Fernández et al. / International Journal of Osteoarchaeology, 2022
Що було знайдено вченими?
Під час розкопок у так званому Готичному кварталі в Барселоні було виявлено шари, що належать до періоду Римської експансії (між І і III століттями нашої ери), пізньої Римської імперії та пізньої Античності (до VIII століття нашої ери). Також були ідентифіковані періоди раннього (між VIII і XII століттями) і пізнього (XIII-XV століття) Середньовіччя. В перші два періоди досліджуваний район знаходився за межами міських стін, і переважно використовувався з сільськогосподарською метою. Згодом, у ранньому Середньовіччі місто розширилося за межі оточеної стіною території. У період пізнього Середньовіччя ділянка розкопок вже була частиною готичного особняка. Вченим вдалося ідентифікувати територію внутрішнього подвір’я цього маєтка та ділянку з колодязем.
Вчені виявили велику кількість кісток тварин – загалом понад 1500 знахідок (1500 NISP). Серед них найбільше кісток належало вівцям (Ovis aries), великій рогатій худобі (Bos taurus), свиням (Sus domesticus). Але переважали саме овечі кістки. Цей факт вчені пов’язують з розташуванням шкірооброблювального підприємства неподалік місця сучасних розкопок. Крім того, були знайдені залишки риб і молюсків. Були виявлені також кістки собак і котів.
Пташині рештки були представлені гусями (Anser sp.) та домашніми курми (Gallus gallus domesticus), які розводились як для вживання в їжу, так і для отримання яєць. Був також виявлений яструб малий (Accipiter nisus), що міг використовуватися для соколиного полювання – діяльності, яка була поширена серед вищих верств населення Каталоно-Арагонського королівства. Але серед птахів найбільш зацікавила вчених знахідка павича (Pavo cristatus). Вони провели ретельне обстеження кісток та зробили радіовуглецевий аналіз.
Що показало дослідження?
Загалом вчені знайшли 14 штук кісток павича, а відсутність деяких, наприклад, черепу, пояснюють їхньою низькою міцністю. Обстеження дозволило встановити, що вони належать дорослій самці павича – паві.
Проведений радіовуглецевий аналіз датував залишки пави 1210-1278 роками з точністю 93,6 відсотка, або до інтервалу 1225-1264 роки з ймовірністю 68,2 відсотка. Це один з періодів максимального розквіту міста Барселони. Він припадає на час правління короля Якова (Хайме) Завойовника, який розширив корону Арагону, включивши до її складу цілий ряд земель, зокрема Балеарські острови та королівство Валенсію.
Виявлені павині кістки відрізнялися від інших виявлених залишків домашніх птахів відсутністю ознак вживання їх їжу. Так, вчені не знайшли жодних слідів розділки або термічної обробки кісток. Це дозволяє припустити, що після смерті пави жодних дій з її тілом вчинено не було.
Проаналізувавши всі можливі причини, вчені дійшли висновку, що, ймовірно, пава мешкала в саду і мала демонструвати багатство свого власника. На користь цієї думки свідчить той факт, що, наприклад, павич мешкав і в палаці короля Педра ІІІ, спадкоємця короля Якова. Вчені знайшли згадку про виділення грошей на купівлю хліба для його годівлі, тож звички короля легко могла наслідувати й інша знать.
Існують також текстові згадки про присутність павичів як декоративних тварин у так званих «парках звірів» чи садах дворянських чи королівських палаців у пізньосередньовічній Каталонії. При цьому, дослідники не виключають і символічне значення птахи.