Німецькі біологи з'ясували потенційний механізм, завдяки якому мурахи Temnothorax nylanderi, інфіковані стьожковим червом Anomotaenia brevis живуть довше за здорових. Досліди свідчать, що паразит виділяє в організм мурахи велику кількість антиоксидантів та змушує їх виробляти і самих хазяїнів, що може сприяти довголіттю через захист організму від оксидативного пошкодження. Стаття опублікована у вигляді препринта на bioRxiv.
Мураха Temnothorax nylanderi. Shutterstock
Як паразит може сприяти довголіттю?
Стьожковий черв Anomotaenia brevis має за остаточного хазяїна двох видів дятлів (Dendrocopos). Але для того, щоб потрапити до них, він паразитує у проміжному хазяїні — мурахах Temnothorax nylanderi, яких дятли поїдають. Як і багато інших видів паразитів, A. brevis теж маніпулює своїми хазяїнами, роблячи їх світлішими та помітнішими, менш активними та, імовірно, більш довгоживучими. Якщо протягом трьох років усі неінфіковані робочі мурахи помирають, то заражені цими червами спокійно їх переживають, і є свідчення, що живуть і до семи років. Збільшена тривалість життя може бути корисною для паразита, оскільки збільшує шанси, що якийсь дятел таки з'їсть мураху, тож вчені Майнцського університету взялися дослідити потенційний механізм цього явища. Для цього вони проаналізували білки в організмах заражених та здорових мурах, а також у самих паразитах.
Які речовини сприяють довголіттю інфікованих?
Науковці виявили 263 білки у гемолімфі інфікованих мурах, які збігалися із білками, що їх виробляє паразитичний черв. Більшість білків вченим не вдалося встановити, оскільки вони є унікальними для паразита, але одними із найчисленніших були антиоксиданти супероксид дисмутаза та тіоредоксин пероксидаза, які можуть вберігати тканини від оксидативного стресу. В інфікованих мурах також відмітили збільшення рівня антиоксиданту, яке характерне для їхніх королев, що теж виділяються довголіттям, живучи по два десятки років. Таким чином, вчені вважають, що A. brevis маніпулює тривалістю життя мурах, безпосередньо виділяючи сполуки, які цьому сприяють, а також змінюючи активність генів хазяїна. Надалі дослідники хотіли б встановити роль інших, наразі невизначених білків паразита у житті мурах.
А про інших паразитів, які підкорюють собі волю своїх хазяїнів, ми писали у статті «Сам не свій».