Дослідники проаналізували рівень води в нині неіснуючому рукаві Нілу за останні вісім тисяч років. Так вони з'ясували, що рівень рукава Ніла Хуфу посприяв доставленню будівельних матеріалів до басейну на місці зведення пірамід Гізи. Результати опубліковані в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
Що передувало дослідженню?
Давньоєгипетські піраміди в Гізі були збудовані ще чотири з половиною тисячі років тому, але залишаються одними із найвизначніших культурних досягнень людства. Багато аспектів будівництва цих величних споруд залишаються нерозгаданими, але вчені схиляються до думки, що древні інженери користувалися перевагами, які їм надавав Ніл та його щорічні розливи. Вони могли використовувати водні канали, по яких човнами доставлялися б будівельні матеріали від місця добування, наприклад, каменоломень, до будівельного майданчика, біля якого утворювали штучні басейни. Яким чином ландшафт тодішнього басейну Нілу сприяв побудові пірамід Гізи, показує q нова робота на чолі з ученими Університету Екс-Марсель.
Як зрозуміти роль Нілу в будуванні пірамід?
Науковці дослідили заплаву плато Гіза, відібравши з неї п'ять кернів річкових відкладів. Таким чином вони хотіли зрозуміти рівень води Нілу за останні вісім тисяч років, а особливо його рукаву, названого Хуфу, який зараз не існує, але потенційно міг використовуватися древніми інженерами при побудові пірамід. При аналізі кернів вчені звертали увагу на пилкові зерна у відкладеннях, що давало змогу оцінити ландшафт за характером рослинності.
Наскільки вдалим було рішення з рукавом Хуфу?
Результати свідчать, що у період Стародавнього царства, коли будувалися піраміди Гізи, рукав Хуфу перебував у стабільній фазі. Він справді давав змогу єгипетським будівельникам доставляти човнами камені та інші матеріали безпосередньо до будівельного майданчика, що значно спрощувало роботу. Імовірно, тому у цей час збільшилася кількість археологічних артефактів на плато Гіза.
Після цього спостерігалися декілька епізодів зниження й підняття рівня води Хуфу, поки після правління Тутанхамона (у 1349-1338 роках до нашої ери) рівень не почав сильно знижуватися і досяг орієнтовно у 1070-х роках до нашої ери мінімального за вісім тисяч років значення. За кістками мумій з того часу також відомо, що тоді в регіоні вирувала посуха.