Оптичні ілюзії надурили рибок гупі й деяких горлиць, як і людей

Рибки гупі та деякі горлиці подібно до людей піддалися на оптичну ілюзію Еббінгауза — візуальний ефект, коли, при порівнянні кіл однакового розміру, центральне коло здається більшим або меншим, залежно від навколишніх кіл. Це відкриття допомагає зрозуміти, як еволюціонували сенсорні системи у тварин з різними середовищами існування та як вони пристосовуються до своїх перцептивних потреб — сприйняття та розуміння світу. Результати опублікували в журналі Frontiers in Psychology.

Ілюзія Еббінгауза для горлиць (А) і рибок гупі (В). В обох випадках у центрі розташовували однакову кількість їжі, однак її розмір здавався різним через сусідні кола. Santacà et al. / Frontiers in Psychology, 2025

Як ілюзії допомагають зрозуміти роботу мозку?

Оптичні ілюзії — це інструменти, що дозволяють зрозуміти, як мозок поєднує сигнали від органів чуття, створюючи цілісну картину світу. Коли сприйняття «помиляється», воно показує, які стратегії мозок використовує для швидкої інтерпретації складних середовищ.

У людей ілюзія Еббінгауза пов’язана з глобальною обробкою інформації — схильністю спершу сприймати сцену загалом, а потім — її деталі. Проте не всі види покладаються на ті самі механізми. Порівняння сприйняття ілюзій у різних видів дозволяє визначити, чи мають ці механізми спільне еволюційне походження, чи сформувалися незалежно, як адаптації до конкретного середовища. Саме це питання і поставили перед собою італійські вчені, вивчаючи, як на ілюзію Еббінгауза реагують гупі та горлиці — види з контрастними сенсорними стратегіями.

Як досліджували сприйняття ілюзії у тварин?

У дослідженні тваринам пропонували вибирати між зразками їжі, розміщеними в композиціях, що імітували ілюзію Еббінгауза. Для гупі центральним «колом» були пластівці корму, оточені меншими або більшими колами, намальованими на підкладці, а для горлиць виду Streptopelia risoria — зерна проса, розкладені у схожих візерунках. Гупі живуть у мілководних потоках з мінливим освітленням і великою кількістю хижаків, тому їхнє виживання залежить від швидкої оцінки розміру та відстані. Натомість горлиці ведуть наземний спосіб життя і живляться дрібним насінням, що потребує точного розпізнавання об’єктів на короткій відстані.

Результати показали різницю у сприйнятті між видами. Гупі стабільно піддавалися ілюзії: вони частіше обирали корм, оточений меншими колами, сприймаючи його як більший — подібно до того, як це роблять люди. Горлиці ж демонстрували неоднорідну реакцію: у деяких особин спостерігався ефект ілюзії, тоді як інші не виявляли відмінностей або навіть реагували протилежно. Такі відмінності свідчать, що горлиці можуть використовувати іншу, більш локальну, стратегію зорового аналізу, яка менше залежить від контексту сцени.

Чому це важливо?

Дослідження показує, що візуальні ілюзії можуть слугувати ефективним інструментом для порівняння когнітивних стратегій різних тварин. Гупі, які піддавалися ілюзії Еббінгауза, ймовірно, інтегрують зорову сцену цілісно — така стратегія допомагає орієнтуватися у складних візуальних середовищах і швидко оцінювати відносні розміри об’єктів у косяку. Горлиці ж, які переважно не реагували на ілюзію, демонструють іншу еволюційну адаптацію — увагу до локальних деталей і абсолютних характеристик об’єкта, що корисно при пошуку дрібного насіння на строкатому тлі.

Такі експерименти дозволяють створити нові методи оцінки пізнавальної гнучкості у тварин і наближають нас до розуміння, як саме еволюціонувало сприйняття довкілля у різних, неспоріднених між собою видів.

Хто ще піддається на оптичні ілюзії

🐙 Людей також можна обдурити ілюзією «резинової кінцівки», яку вони сприйматимуть як справжню. Таку поведінку зафіксували й у восьминогів.

🩻 Дослідники також з'ясували, що люди можуть менше піддаватися оптичним ілюзіям, якщо мають досвід в огляді рентгенівських знімків.

🤖 А от нейромережі попалися на оптичні ілюзії подібно до того, як це роблять люди. І їх так само більше спантеличили ілюзії зі схожих кольорів.