Група вчених з Великобританії, Туреччини та США показала, що перші прояви почуття гумору можуть з’являтися у дітей вже після першого місяця життя. При цьому, половина досліджених дітей сприймали гумор з другого місяця, а жартувати самостійно починали з одинадцяти місяців. З’ясувати це дозолила анкета для батьків, спрямована на виявлення у дітей ранніх проявів гумору та рівня розвитку конкретних його видів. Дослідження опубліковано у журналі Behavior Research Methods.
Чому досліджували гумор у дітей?
Гумор – це універсальна риса людей, що важлива для подолання стресу, пошуку друзів, набуття популярності, творчості та навчання. Ряд науковців вивчали ранні прояви гумору, однак зазвичай ці дослідження не були вичерпними та охоплювали лише окремі вікові діапазони. Крім того, вивчення в умовах експерименту не повною мірою показує сприйняття дітьми гумору в повсякденному житті. Розробка зручного способу визначення того, які типи гумору присутні на кожному з етапів розвитку дитини, досі є актуальним завданням. Вчені Бристольського університету разом із британськими, турецькими та американськими колегами зосередилися на розробці опитувальника для батьків, який дозволив би оцінити розвиток почуття гумору в дітей.
Як організували дослідження?
На основі даних наукової літератури автори створили вичерпний список потенційних типів гумору, які цінують діти у віковому діапазоні від 0 до 47 місяців. Після цього було розроблено запитання для батьків про кожен тип гумору з конкретними роз’ясненнями, у чому він мав полягати. Наприклад, для типу гумору «Дивні дії з предметами» вчені сформулювали пояснення так: «Дивні дії з предметами, наприклад, використання неправильного кінця ложки або розміщення чашки на голові».
У результаті було створено анкету, яку автори протестували на початковій групі учасників у кількості 219 осіб. Після перевірки на валідність, анкету, що містила 21 запитання, було запропоновано ще 587 учасникам. На наступному етапі дітей разом з батьками запросили взяти участь в лабораторному дослідженні гумору, щоб визначити, чи співпадатимуть оцінки почуття гумору дітей батьками та експериментаторами. Крім того, враховувалася оцінка гумору дитини другим із батьків та залучалися різні демографічні групи (наприклад, з різних країн: з Австралії, Великобританії, США тощо).
Що діти вважали кумедним?
Вчені виключили анкети батьків дітей до 1 місяця, у яких почуття гумору переважно було оцінено в «0» балів. Далі аналізувалися дані лише про дітей віком від 1 до 47 місяців. В результаті, що старші одного місяця й молодші одного року діти цінували ігри в хованки (наприклад, «ку-ку»), лоскотання, смішні вирази обличчя, рухи, голоси та звуки, а також дивні дії з предметами, тобто переважно фізичні, зорові та слухові форми гумору.
Вікові криві для кожного елемента гумору. Елементи згруповані в порядку віку появи за процентилями. Elena Hoicka et al. / Behavior Research Methods, 2021
Після 12 місяців стрімкої популярності набирали види гумору, які передбачали отримання реакції з боку інших, – те, що заведено називати неслухняністю. Це включало дражніння, показ прихованих частин тіла (наприклад, зняття одягу), лякання і теми табу (наприклад, туалетний гумор). Дітей цього віку також смішило вдавання з себе чогось іншого, наприклад, тварини. Для дворічних дітей велике значення мали мовні жарти: неправильне називання предметів, гра з поняттями (наприклад, «собаки говорять «няв») і безглузді слова. Діти цієї вікової групи також демонстрували агресивний гумор: висміювання інших та фізичні дії (наприклад, штовхання, смикання за волосся тощо). Вченими було виявлено, що діти, старші трьох років, найчастіше жартують із соціальними правилами (наприклад, вигадують беззмістовні кумедні слова, пускають кота на обідній стіл), а також демонструють початок розуміння трюків і каламбурів.
Половина досліджених дітей сприймали гумор з другого місяця життя. А починаючи з 11 місяців більшість дітей вже активно жартували самі. Вигадували жарти вони часто: близько половини з них жартували протягом останніх трьох годин до заповнення анкети.
Такі фактори як країна проживання, соціально-економічний статус батьків, стать дитини, наявність в неї братів чи сестер та тривалість відвідування дитячого садка не справили істотного впливу на розвиток почуття гумору дитини.
Водночас автори згадують про певні обмеження. Оскільки більшість дітей не розуміють іронію до чотирьох років, вона не вивчалася в даному дослідженні, однак є свідчення про те, що деякі дошкільнята здатні сприймати її вже у два роки. Також враховуючи, що в лабораторному вивченні гумору відмовилися брати участь 24 запрошені дитини, дослідження може не включати типи гумору, поширені серед більш сором’язливих дітей.
Автори стверджують, що розроблену ними п'ятихвилинну анкету та зроблені висновки можна використати в майбутніх дослідженнях дитячого гумору. Ця інформація також буде корисна для вихователів дошкільних закладів, батьків та дитячих ЗМІ: для планування уроків, спілкування з дітьми та створення успішних книг, телевізійних шоу та програм безпосередньо для цільової аудиторії.
Почуття гумору здатне впливати на різні аспекти життя дитини, але поряд з тим, довкілля теж грає важливу роль. Зокрема, вчені з’ясували, що проведення часу на природі позитивно впливає на імунну систему дітей. Інше дослідження вказує, що ментальне здоров'я дітей пов'язане з типом природного середовища. Так, діти, які більше часу проводять серед дерев, мають кращі когнітивні здібності та менше емоційних і поведінкових проблем.