Новий вид хижої рослини з непентесів виділився ловлею здобичі під землею

Група дослідників із Чехії, Індонезії та Великої Британії описали новий вид хижої рослини з роду непентес (Nepenthes), що є ендеміком острова Борнео. Рослина відрізнилася тим, що має глечики-пастки, пристосовані конкретно до ловлі здобичі під землею. Знахідку описали в журналі PhytoKeys.

Новий вид хижої рослини, Nepenthes pudica. Martin Dančák

Новий вид хижої рослини, Nepenthes pudica. Martin Dančák

У світі існує декілька сотень відомих видів хижих рослин. Вони можуть мати різноманітні пристосування для ловлі здобичі, як-от листки, що стуляються, як у венериної мухоловки (Dionaea muscipula), або глечики з ковзькими стінками та рідиною, у які падають тварини, чи липкий секрет, як у росички (Drosera). Але майже всіх їх об'єднує те, що вони призначені для наземної ловлі здобичі, на відміну від нового виду хижих рослин, описаного науковцями Університету Палацького в Оломоуці та їхніх колег із Чехії, Великої Британії й Індонезії.

Ще у 2012 році в горах дощових лісів на Борнео біологи натрапили на дивні екземпляри хижої рослини з роду непентес (Nepenthes). Вчених спочатку здивувало, що вони не побачили характерних для непентесів глечиків-пасток, однак коли вони детальніше роздивилися місцевість, то з'ясувалося, що глечики таки є, але під землею. І це був не виняток: 17 рослин на п'яти різних локаціях мали такі ж бордові підземні пастки, розташовані у порожнинах землі або ж самому ґрунті. Це вказує на те, що рослина пристосована саме на ловлю здобичі під землею. У пастках вчені знайшли рештки 1 785 безхребетних тварин, переважно це були мурахи, жуки та кліщі, які живуть під землею. За свою скритність першовідкривачі назвали рослину Nepenthes pudica, що з латинської перекладається як непентес сором'язлива.

Хоча відомі й деякі інші хижі рослини, які ловлять здобич під землею, їхні пастки годяться лише для мікроскопічних або дуже маленьких тварин. А N. pudica під землею ловлять здобич такого ж розміру, що й інші рослини із глечиками на поверхні. І такого дотепер не реєстрували. Рослина зростає на відносно сухих вершинах на висоті 1 100-1 300 метрів, що може пояснити незвичайне пристосування: можливо, середовище ґрунту стабільніше, зокрема в плані вологості, тому там водиться більше поживи, ніж на поверхні, особливо у посушливі періоди.