Біологи натрапили у лісах Танзанії на новий вид жаб, які вирізняються відсутністю вокалізації у період розмноження та наявністю шипів на горловому мішку. Це амфібії розміром близько два сантиметри, що населяють невелику локацію у горах Укагуру, за що отримали назву Hyperolius ukaguruensis. Відкриття опубліковане в журналі PLOS ONE.
Самець, самка і природне середовище життя Hyperolius ukaguruensis. Lucinda P. Lawson et al. / PLOS ONE, 2023
Що це за жаби?
Група дослідників зі США, Танзанії та Іспанії описали новий вид невеликих жаб, що населяють високогірні ліси Східної Африки. Його знайшли при польових дослідженнях у танзанійських горах Укагуру неподалік калюж та потічків. Науковці одразу зрозуміли, що перед ними представник комплексу видів колючкогорлих очеретяних жаб роду Hyperolius. Їхньою характерною особливістю є повна або майже повна відсутність голосу, натомість самці мають на горловому мішку невеликі колючки, за якими самки можуть розпізнавати їх. Утім, на відміну від уже відомих видів, нові жаби були не зеленувато-коричневими, а радше жовтувато-золотого кольору, та мали відмінні пропорції тіла, зокрема менші очі.
У лабораторії зібраних особин нового виду дослідили, детально за зовнішністю, а також провівши генетичний аналіз, щоб порівняти з іншими видами. Результати підтвердили, що крихітні амфібії з довжиною тіла близько два сантиметри є окремим видом колючкогорлих очеретяних жаб. Його назвали Hyperolius ukaguruensis за назвою гір, у яких вони водяться.
Вигляд зверху й знизу самців (перші два) та самок Hyperolius ukaguruensis. Lucinda P. Lawson et al. / PLOS ONE, 2023
Що відомо пор життя нових жаб?
Наразі нових жаб помітили лише в єдиній локації лісового заповідника, поблизу болота на краю лісу. Але саме ця частина лісового масиву Укагуру зазнає значного впливу від людської діяльності, як-от вирубок дерев. Ситуація нещодавно ускладнилася ще й пожежами, які випалили значні частини лісу.
Невідомо, чи водяться H. ukaguruensis деінде в горах, але якщо це єдине їхнє оселище, то імовірно, що існування нового виду, як і інших колючкогорлих жаб, під загрозою. І зважаючи на те, що вони не комунікують голосом, то навряд чи здатні відходити одне від одного на великі відстані у пошуках сприятливіших місць для життя.