Відсутність зору із народження не завадила італійцеві розвинути синестезію, яка полягає у тому, що він відчуває числа, літери та дні як різні за формою, розташуванням у просторі та текстурою фігури. Як зазначається у статті журналу Neuropsychologia, це перший науково задокументований випадок синестезії у незрячої з народження людини, і він свідчить про те, що зір не є обов'язковою умовою для розвитку описаного вміння.
Що таке синестезія?
Синестезією називають явище, за якого когнітивні стимули або стимули однієї сенсорної системи спричиняють відклик в іншій сенсорній системі. Наприклад, людина може відчувати смак окремих слів або образів, бачити яскраві фігури чи спалахи у відповідь на звуки або відчувати запах кольорів. Такі люди називаються синестетами, і за приблизними оцінками вони складають до 4 відсотків загальної популяції. У більшості з них синестезія так чи інакше пов'язана із зором, але невідомо, яку саме роль він відіграє у розвитку стану. Італійські вчені на чолі з нейробіологами Трентського університету припустили, що хоча зір і може мати вирішальну роль у формуванні синестезії, але не є обов'язковим для цього. Як вони пояснюють у своїй роботі, сліпий від народження синестет не зможе пов'язати запах мигдалю із блідо-блакитним кольором, але мигдаль йому може пахнути як п'ята симфонія Бетховена.
Перевірити цю гіпотезу важко, зважаючи на те, що вроджена сліпота зустрічається приблизно у 0,03 відсотка людей. Тож імовірність знайти незрячого з народження синестета складає приблизно 0,0009 відсотка. Це дуже мало, але вченим таки вдалося знайти та описати таку людину.
Чиї вміння зацікавили дослідників?
Науковці описали випадок 40-річного італійця, який народився повністю сліпим, але в решті є цілком здоровим, і має науковий ступінь доктора філософії з комп'ютерних наук. Учасник дослідження повідомив про серію синестетичних переживань, які супроводжували його протягом всього життя. Вони охоплювали числа, літери, дні, місяці, текстури та простір. Але що цікаво, його батьки та сестра-близнючка, яка теж народилася сліпою, такого досвіду не мали. Автори дослідження вирішили описати кожний властивий чоловікові тип синестезії, щоб краще зрозуміти явище.
Як поєднуються відчуття у чоловіка з дослідження?
Першою описано здатність учасника наділяти цілі числа формами та текстурами. Коли він про них думає, то вони сприймаються ним як кубики різного розміру, що розташовуються у просторі в зигзагоподібні доріжки гірського пейзажу, змінюючи напрямок вишикування через кожні 10 чисел-кубиків. Вони мають різну текстуру. Приміром, 1 та 2 для нього шорсткі, як картон, 3 — м'яка, наче оксамит, 4 та 5 — гладкий пластик, 6 і 7 — подібний, але інший тип пластику. Водночас числа, які містять однакову цифру, сприймаються як тактильно схожі. Так, 9 і 19 обидва м'які, як оксамит, але 9 — м'якіша.
Приблизно такий образ чисел виникає у свідомості чоловіка, коли він про них думає. Roberto Bottini et al. / Neuropsychologia, 2022
За словами чоловіка, приблизно у такий спосіб він сприймає і літери, але замість кубиків тепер двовимірні квадрати різної текстури, розташовані діагонально перед ним. Так, буква А для нього м'яка, наче сніг, В — схожа на оргскло, Е — крижана, К — металічна, T та Y — різної м'якості оксамит, а L, M, N, R — подібні до пластику. Сім днів тижня для нього — це ворота однакового розміру, а 12 місяців представлені кубиками або ящиками дуже схожого розміру, розташовані у вигляді кільця, що ширяє у вакуумі. Між тим, вакуум для чисел, днів та місяців відрізняється, має різну щільність. І текстури у цих понять, знову ж, різні. Наприклад, понеділок — гладке дерево, вівторок — грубий пластик, субота — метал, вересень схожий на моп швабри, а листопад і грудень — як вовна.
Та вчені провели експеримент, щоб перевірити справжність синестезії учасника. Вони запропонували йому торкнутися 40 квадратів різної текстури та обрати ті, що насильніше асоціюються з окремим числом, днем тижня або місяцем. Таке ж завдання дали десятьом учасникам контрольної групи, що не мають синестезії. Через місяць досліди повторили та порівняли результати. З'ясувалося, що у тестуванні на числові асоціації вибір людей без синестезії збігався з попереднім лише приблизно у 7 відсотках випадків, тоді як у незрчого чоловіка — у 75 відсотках випадків. Стосовно літер та днів відповіді контрольних учасників збігалися на 8 та 9 відсотків, відповідно, а в піддослідного — на 42 та 43 відсотки, відповідно. Щоправда, після аналізу результат стосовно днів виявився статистично не значущим, а в тесті з місяцями контрольна група показала навіть більшу постійність, ніж незрячий чоловік.
Науковці припускають, що їхня робота є першою, яка описує синестезію у сліпої з народження людини, і спростовує важливість зору для її розвитку. Хоча не виключено, що сліпота може зменшувати шанси на розвиток здібності, а відповідно — її поширеність серед цієї когорти, що може пояснити, чому дотепер незрячих синестетів не включали в подібні дослідження.