Науковці продемонстрували взаємозалежність між мурахами-листорізами та грибами, що вони їх вирощують. Виявляється, мурахи збирають листки та інший субстрат, орієнтуючись на харчові потреби вирощуваної грибної культури, які стали в процесі окультурення вужчими, як це властиво і для культур, що вирощують люди. Дослідження мурах опубліковане у журналі Nature Ecology and Evolution.
Особливості окультурення
У дикій природі розвиток видів йде у бік набуття пристосувань для виживання у мінливому світі. Натомість ситуація з одомашненими видами є зовсім протилежною. Приміром, коли ми вирощуємо для себе якісь рослини, то розмножуємо ті з них, що мають бажані нам властивості, як-от високу врожайність чи більші плоди. Але зрештою це призводить до більшої вразливості та спаду виживаності культурних рослин без відповідного догляду. Через це фермери змушені використовувати різні пестициди, добрива та зрошувальні технології. Із подібним компромісом стикнулися і мурахи-листорізи триби Attini.
Що за мурахи-листорізи?
Це ціла група мурах, властивих для Центральної та Південної Америки, які по-справжньому займаються сільськогосподарською діяльністю. Вони відомі завдяки розведенню протягом 60 мільйонів років у своїх гніздах грибів Agaricales, що їх використовують для харчування. У мурашнику комахи виділяють окремі камери, куди приносять акуратно зрізані з дерев та подрібнені в однорідну масу листки дерев, на яких вирощуватимуть потрібні їм гриби. У процесі розведення вони стежать за чистотою камер, регулярно міняючи підстилку, удобрюючи гриби та захищаючи їх від шкідників. Експерименти вчених з Данії та Панами показали, що, харчові потреби культивованого гриба звузилися за мільйони років одомашнення, а мурахи-фермери збирають з довкілля дуже специфічні субстрати, що по суті є добривами для врожаю.
Що саме помітили вчені?
Мурашки збирали субстрат із різноманітних листків, фруктів та квітів сотень різних дерев, які були багатими на білки, вуглеводи, вітаміни та мінерали. Водночас вони робили вибір на користь тих ресурсів, що задовольняють потреби вирощуваних грибів.
Щоб з’ясувати, чому вони так роблять, вчені провели досліди з колоніями таких мурах у неволі. Вони пропонували комахам різні раціони з неоднаковим вмістом поживних речовин. З’ясувалося, що вони відмовляються їсти корм із високим вмістом білків, які є токсичними для грибів. Водночас сучасні листорізи мають змогу збирати більше білків, ніж їхні предки, оскільки гриби стали більш стійкими до коливань протеїнів. Це вигода для обох - розширення грибної ферми має переваги для самих грибів та для мурах, що ними харчуються. Науковці порівнюють це з тим, як люди та їхні культури з часом ставали дедалі більше взаємозалежними.