Німецькі дослідники застосували генну терапію для лікування травми спинного мозку. Після ін'єкції нейрони мишей стали виробляти білок, який сприяє регенерації нервових клітин, і в результаті до паралізованих тварин повернулася здатність знову ходити. Про це пишуть вчені у журналі Nature Communications.
Як вилікувати травму спинного мозку?
У ссавців травми спинного мозку часто призводять до серйозних та незворотних рухових порушень. Наприклад, наслідком може стати параліч двох нижніх або й усіх чотирьох кінцівок. Все через те, що наша нервова система зазвичай неспроможна відновити розірвані аксони спинного мозку. Наразі немає загальноприйнятого методу лікування станів, викликаних пошкодженням спинного мозку, хоча вчені не покидають спроб відшукати його. Нещодавно американські дослідники повідомляли про модифікацію природної речовини, яка може сприяти відновленню нервів завдяки здатності розчиняти гліальні рубці. Зараз свій метод продемонстрували вчені з Рурського університету.
Що вони пропонують?
Дослідники припустили, що можна використати властивості речовини з назвою гіпер-інтерлейкин-6 (hIL-6). Це штучно модифікована версія природного білка, яка раніше демонструвала потенціал до стимуляції регенерації нервових клітин. Вчені спробували змусити нервові клітини виробляти hIL-6 самостійно.
Для уможливлення запланованого науковці використали методи генної терапії. Вони ввели паралізованим мишам з пошкодженим спинним мозком ін’єкцію з вірусами, що несли до мотонейронів інструкцію з вироблення білка hIL-6.
Це допомогло тваринам?
Клітини в місці ін'єкції не лише почали продукувати hIL-6, а й стали його передавати іншим відповідальним за такі дії як ходьба нейронам, до яких зазвичай важко доступитися. Процедура, як і очікувалося, простимулювала регенерацію спинного мозку. Лабораторні миші, у яких травма призвела до паралічу задніх ніг, через два-три тижні після лікування повернули здатність ходити. Вчені були здивовані такому успіху, оскільки дотепер не реєстрували можливість відновлення такої рухової активності після повного паралічу кінцівок.
Результати є вкрай обнадійливими, але в будь-якому разі говорити про досліди на людях поки що зарано. Надалі науковці прагнуть дослідити, чи буде терапія такою ж ефективною, якщо її провести не одразу після травми, а через кілька тижнів після неї.