Британські вчені помітили суттєву залежність росту крони мангрових лісів Австралії та циклів зміни місячної орбіти. Приблизно кожні 18,6 року місячна гравітація зменшує висоту припливів до мінімуму, а потім збільшує до максимуму, що визначає, скільки прибережні мангрові зарості отримують води і наскільки можуть розростатися. Про таке пишуть автори у статті Science Advances.
Мангровий ліс в Австралії. David Clode / Unsplash
Що цікавило вчених у мангрових лісах?
Єдиний супутник нашої планети, Місяць, має величезний вплив на життя. Його світло скеровує водних тварин і птахів під час міграції, а гравітація визначає припливи й відливи, із якими синхронізуються життєві цикли численних організмів. А завдяки дослідженню вчених Ексетерського університету стало відомо про ще один взаємозв'язок космічного тіла й земного життя. Вони натрапили на нього, коли займалися вивченням пологу мангрових лісів на узбережжі Австралії на основі супутникових знімків за 1987-2020 роки. Вчені помітили, що в одні роки мангрові зарості більші, а в інші менші, причому демонструючи певну циклічність, але не могли знайти цьому пояснення.
У чому виявилася причина коливань?
Розв'язання знайшлося, коли автори зіставили коливання рослинності з регулярною, циклічною зміною осі обертання Місяця. Повний такий цикл займає 18,6 року і суттєво впливає на припливи. Приблизно половину цього часу Місячна гравітація сприяє збільшенню припливів, а в іншу половину — зменшує їх. Унаслідок цього в перші 9,3 року мангрові зарості на прибережжі сильніше й глибше омиваються водою і тому мають змогу розвивати густішу крону, а в іншу половину отримують менше вологи, обмежуючи свій ріст. Дослідники з'ясували, що ця циклічність зміни орбіти Місяця є основним регулятором величини пологу мангрового лісу на більшій частині Австралії.
Схема зображує залежність орбіти Місяця, приливів на Землі та пологу мангрових лісів. Saintilan et al. / Science Advances, 2022
Це відкриття може допомогти краще передбачати, як зміна клімату впливатиме на екосистеми мангрових лісів і здатність останніх поглинати вуглекислий газ. Вчені з'ясували, що коливання орбіти Місяця взаємодіють зі значними кліматичними явищами. Наприклад, що у 2015-2016 роках, коли було зареєстровано найбільш масову загибель мангрових заростей на австралійському узбережжі довжиною понад 1000 кілометрів, стався збіг Ель-Ніньйо та найменших приливів, обумовлених особливостями місячної орбіти у той час, які були на 45 сантиметрів нижчими за максимум. Таким чином мангрові ліси переживали вкрай сильну посуху, що могло посприяти масовій загибелі рослин.