Біологія
Біологія

Вервети спланували маршрут за ласощами для уникнення суперників

Вервети продемонстрували складність прийняття рішень при добуванні їжі. Досліди канадських науковців показали, що примати не гають час та обирають найкоротший прямий шлях до бажаного банана, коли поруч із ними домінантна особина. Однак, коли ризик прямого суперництва низький, то схильні, не поспішаючи, ласувати менш цінними зернами на найкоротшому шляху до фрукта. Дослідження опубліковане в журналі Frontiers in Ecology and Evolution.

Вервета-учасниця дослідження з Уганди. TJM Arseneau-Robar, KA Anderson, EN Vasey, P Sicotte, JA Teichroeb

Вервета-учасниця дослідження з Уганди. TJM Arseneau-Robar, KA Anderson, EN Vasey, P Sicotte, JA Teichroeb

Що досліджували науковці?

Здається, що тваринам, які розшукують собі їжу, як фруктоїдним мавпам, не потрібно багато думати для забезпечення себе поживою: просто ходи і їж, на що натрапив. Однак це далеко не завжди справедливо, особливо стосовно соціальних тварин. Їм потрібно враховувати багато факторів, перш ніж прийняти те чи інше рішення стосовно харчування, серед яких: кількість поживи, її якість, наскільки вона бажана, чи легко її дістати, чи варті зусилля поживності відповідної їжі, а також, чи не піддає себе тварина надмірному ризику нападу хижаків чи конкурентів. І дослідження вже показували, що тварини по-різному шукають їжу, у залежності від того чи вони самі або ж поруч із іншими членами групи. Так, вервети (Chlorocebus pygerythrus) на самоті схильні обирати найкоротший шлях, що веде до ласощів, однак коли поруч конкуренти, то віддають перевагу маршруту, що веде до найбільшої винагороди. У новій роботі вчені Торонстського університету та Університету Конкорія продовжили вивчення прийняття харчових рішень вервет у соціальному контексті.

У якому дослідженні взяли участь вервети?

Досліди проводили на березі озера Набугабо, що в центральній частині Уганди, за участі групи C. pygerythrus із 38-44 особин. Щоб дослідити, як планують маршрути до їжі вервети, вчені використали експериментальну установку на відкритій місцевості, як у попередній роботі. Вона була побудована у вигляді пентагону, на кожному з п'яти кутів якого містилася дерев'яна платформа, розташована на відстані п'яти метрів від двох сусідніх. Чотири платформи містили не надто цінні для вервет зерна кукурудзи, а одна з них — вельми бажаний банан, який, утім, розмістили у прозорій коробці з отвором, із якого стирчала лише половина смаколика, на діставання якого його потрібно від 1 до 69 секунд (у середньому 6,7 секунди). Кожного разу приматам слід було робити вибір: віддати перевагу посередній кукурудзі, яка розташована близько і доступна, або ж обожнюваному бананові, який розташований далі, та ще й вимагає зусиль, щоб його добути.

Завданням науковців було реєструвати, які ласощі та за яким маршрутом обиратиме вервета, що наблизилася до установки першою. При цьому особливу увагу звертали на те, скільки мавп спостерігали за дійством і на якій відстані від учасниці дослідження розташовувалися, а також, як реагували.

Як мавпи обирали ласощі?

Проаналізувавши результати 1 028 випробувань, вчені виділили три основні стратегії добування їжі верветами. У першій із них (її обирали у 22 відсотках випадків) тварина одразу прямувала до коробки з бананом, явно ставлячи її в пріоритет перед кукурудзою. Друга ж стратегія (її обирали у 23 відсотках випадків) була чимось середнім, оскільки при ній тварина хоч і прямувала до банана, але по дорозі зупинялася на одній платформі із зернами. У третій — обирала найкоротший шлях до банана, але з відвідуванням усіх п'яти платформ. Варто зазначити, що у 93 відсотках випадків вервети успішно досягали бажаного банана, тож усі їхні стратегії можна назвати ефективними. На вибір маршруту, очікувано, мав уплив соціальний контекст, а ще — попередній досвід.

Схематичне зображення шляху вервети за різних стратегій. T. Jean M. Arseneau-Robar et al. / Frontiers in Ecology and Evolution, 2022

Схематичне зображення шляху вервети за різних стратегій. T. Jean M. Arseneau-Robar et al. / Frontiers in Ecology and Evolution, 2022

Коли поруч із верветою-учасницею були в близькості інші мавпи, тобто конкуренти, вона зазвичай віддавала перевагу першій стратегії — мчалася одразу до банана, діставала його та їла. Коли ж вона була сама, то відвідувала й інші платформи по найкоротшій дорозі до банана. Проміжну стратегію з однією платформою кукурудзи на шляху до банана обирали майже однаково рідко в обох випадках. Найбільш схильними ставити в пріоритет банан були представники нижчих ланок ієрархії, як-от дорослі самки та підлітки, особливо якщо попередні спроби дістати банан з коробки були складними або якщо в присутності на відстані 25-50 метрів був домінантний суперник. Коли ж суперник був далі, на відстані 50-75 метрів, то частіше обирали бананову платформу другою. Це вказує, що вервети орієнтуються не лише на ранг спостерігачів, а й оцінюють, як швидко ті можуть дістатися до них. Самці ж віддавали перевагу не поспішати і затримувалися на платформі з кукурудзою до того, як дістануться банана, коли не були в безпосередній сутичці, ймовірно, через менший ризик бути відігнаними.

Підсумовуючи, вервети показали, що вміють планувати та заздалегідь обирати оптимальний маршрут, щоб отримати якнайбільше ресурсів. Коли ризик бути відігнаним менший, вони користуються достатнім часом, щоб поїсти кукурудзу і отримати омріяний банан. Але коли поруч суперники, то не бажають ризикувати втратою цінного банана заради кукурудзи й забирають його в першу чергу. Для цього вони повинні вчасно визначити, який ранг мають мавпи поруч, а також, скільки часу їм може знадобитися, щоб дістатися них, що вказує на складність прийняття рішень.