Мавпи коати віддали перевагу червивим плодам окремих дерев

Коати на берегах бразильської річки виявилися схильними поїдати заражені личинками комах плоди окремих дерев. Вчені припускають, що у такий спосіб тварини намагаються поповнити зумовлений дієтою дефіцит білка у регіонах, де не вистачає багатих на протеїн плодів. Про це йдеться у статті журналу International Journal of Primatology.

Ateles marginatus у зоопарку Сан-Паулу. Miguelrangeljr / Wikimedia Commons

Ateles marginatus у зоопарку Сан-Паулу. Miguelrangeljr / Wikimedia Commons

Чому мавп узагалі запідозрили у поїданні неякісних фруктів?

Павукоподібні мавпи (Atelidae), особливо типові їх представники коати (Ateles) — це переважно рослиноїдні примати, які живляться плодами дерев. Соковиті фрукти містять багато цукру, щоб забезпечувати потребу тварини в енергії, однак вони часто мають недостатню кількість ліпідів, а тим паче життєво необхідних білків. Відомо, що деякі мавпи, зокрема серед коат, поїдають багатші на білок молоді листя й бруньки, насінини чи навіть членистоногих. Але це більшою мірою сезонні доповнення до дієти, яка приблизно на 90 відсотків складається зі стиглих фруктів. Цього навряд чи достатньо, щоб покрити нестачу білка.

Перуанські коати (Ateles chamek) особливо покладаються на стабільне надходження білка, і попередні дослідження показали, що отримувати його вони можуть зі стиглих фіг — плодів фікуса (Ficus). Ця рослина запилюється осами Agaonidae, безкрилі самці яких залишаються потім і в плодах разом із личинками потомства та личинками інших ос, що на них паразитують. Завдяки цьому фіги мають більше білка, ніж багато інших фруктів. Не всі популяції коат мають достатній доступ до цих рослин, але вчені на чолі із зоологом Національного інституту дослідження Амазонки припустили, що мавпи можуть віддавати перевагу й не-фіговим плодам, які уражені комахами.

Як з'ясовували харчові уподобання мавп?

Дослідження провели в Бразилії, на двох локаціях берегів річки Тапажос, де фігові дерева є рідкісними. Вчені зосередилися на двох видах павукоподібних мавп перуанських коатах та білощоких коатах (A. marginatus). Протягом року дослідники спостерігали за тваринами на дослідних ділянках, збираючи за ними під деревами недоїдені фрукти та зриваючи з дерев недоторкані плоди для контролю. Усього відібрали 2 836 плодів 74 дерев 27 видів. Відібрані зразки науковці проаналізували в лабораторії, ретельно дослідивши їх на вміст комах. А коли ті були виявлені, то намагалися їх класифікувати хоча б до рівня родини.

Хто живе у їжі коат?

Серед дерев, що на них живилися коати, плоди 23 видів уражалися личнками комах. Із них в 11 видів зараженою була значна частина плодів — до 35-78 відсотків. Переважно у них виявляли личинок жуків (Coleoptera), двокрилих (Diptera) та лускокрилих (Lepidoptera) комах, але жодного разу не було дорослих особин.

Що цікаво, автори знайшли часткове підтвердження тому, що коати спеціально обирають уражені комахами фрукти. Так, для плодів 12 видів дерев мавпи віддавали перевагу саме зараженим, які складали частку до 60 відсотків від усіх обраних мавпами плодів цих дерев. Серед обраних фруктів ще чотирьох видів дерев близько 20 відсотків припадало на червиві. Заражені плоди інших видів дерев коати, навпаки, різко уникали. Вчені поки що не можуть пояснити це уникання, але припускають, що річ у виділенні неприємних для мавп хімічних речовин самими комахами або ж фруктами у відповідь на зараження.

На думку авторів, обираючи фрукти із личинками комах, коати можуть принаймні частково покривати свої потреби в білку на тих територіях, де фіги недоступні у достатній кількості. Цю гіпотезу ще слід перевірити у наступних дослідженнях, як і те, чи вдалися до подібної стратегії інші види плодоїдних приматів. Водночас не виключено, що коати отримують білок і з інших джерел також, наприклад, споживають дрібних безхребетних разом із водою з бромелієвих рослин чи поїдають комах всередині бруньок та листків.

Інше дослідження дієти коат показало, що ці тварини разом із соковитою і багатою на цукор м'якоттю стиглих фруктів споживають значну кількість етанолу. Відкриття може допомогти краще зрозуміти, як у людей розвинулася тяга до алкоголю.