Астрономи відшукали на Марсі понад 15 тисяч глиняних насипів, на яких збереглися сліди від приходу і зникнення океану на межі північної й південної півкуль планети. Насипи виникли понад чотири мільярди років тому — тоді ж, коли велика вода могла утворити їх, зруйнувавши місцеві нагір'я. А зникла вода у регіоні близько 3,7 мільярда років тому, на що вказали шари глинистих мінералів у насипах. Астрономи сподіваються, що ці структури зможуть краще роздивитися майбутні марсоходи, щоб оцінити, скільки насправді води пройшло цією частиною планети. Результати дослідження опубліковані у Nature Geoscience.
Що ще розповідають про давній океан насипи?
Досліджувані астрономами структури вкривають значну площу Марса, тягнучись на північ від давніх високогір'їв південної півкулі. Вони сягають у висоту до 500 метрів та переважно складаються з глинистих мінералів. Науковці вже припускали, що ці мінерали сформувалися в період між 4,2 і 3,7 мільярда років тому, коли на Марсі міг бути тепліший клімат та океани. Тепер же аналіз, який об'єднав спостереження за Марсом апаратів MRO, «Марс-експрес» і Trace Gas Orbiter, дозволив оцінити й особливості виникнення цих структур.
Зокрема науковці визначили, що на місці насипів раніше мали бути високогір'я. Коли у регіон прийшла велика вода, вона почала розмивати їх, відсовуючи на південь. Це залишило на місці досліджувані насипи, а хімічна реакція води із місцевими породами — глинистий осад на них. За оцінками астрономів, цей процес тривав 100-200 мільйонів років, із постійним накопиченням та розмиванням глинистого осаду. Утім, точно визначити час існування океану у регіоні зможуть лише дослідження на місці, наприклад, за допомогою марсохода «Розалінд Франклін».
- Хоч з марсіанських височин вода пішла, вона могла лишитися у його низинах. Так сейсмологи вважають, що запаси рідкої води на Марсі можуть лежати на глибині до 20 метрів під поверхнею.