Археологи описали знайдені на території Ізраїлю кам'яні знаряддя з нижнього палеоліту, які мають сліди використання протягом різних періодів. Дослідження показує, що древні люди свідомо збирали старі крем'яні інструменти, із якими поводилися бережливо. Вчені припускають, що знаряддя могли мати культурну цінність, зберігаючись на згадку про предків, місця чи особисті переживання, йдеться у журналі Scientific Reports.
Кам'яні знаряддя, які зазнали мінімального оброблення при повторному використанні. Efrati et al. / Scientific Reports, 2022
Як зрозуміти, що використовували старі знаряддя?
Основну інформацію про походження кам'яних знарядь антропологи добувають із дослідження віку відкладень, у яких їх знайшли, та форми самого каменю. Між тим, не менш цінні знання можна отримати, якщо уважно подивитися на патину — тонку плівку, яка утворюється з часом на поверхні різних матеріалів, зокрема каменях та металах. На крем'яних інструментах бувають різні типи патини, обумовлені структурою самих каменів, а також умовами середовища та хімічними чинниками, відрізняючись кольором, текстурою та блиском. А деякі з древніх знарядь мають ознаки того, що вони покривалися патиною двічі. Це вказує, що через деякий час після виготовлення, використання й утилізації інструменту його стали використовувати повторно. Чому древні люди приділяли стільки уваги старим інструментам, коли мали достатній доступ до матеріалу для виготовлення якісних нових, достеменно невідомо. Але нове дослідження істориків із Тель-Авівського університету та Римського університету ла Сап'єнца пропонує цікаве пояснення.
Що досліджували вчені?
Нова стаття стосується артефактів з території поселення Ревадім в Ізраїлі, де розташована стоянка людей із ранньопалеолітичної пізньої ашельської культури, яка там існувала приблизно 500-300 тисяч років тому. На локації було знайдено понад чотири сотні кам'яних знарядь із кременю, патина яких вказує на два цикли їх використання з явним часовим проміжком між ними. У першому циклі інструмент було відокремлено від нуклеуса та надано відповідної форми, а потім викинуто, що дозволило утворитися на поверхні каменю першого шару патини. А потім настав другий цикл, під час якого інструмент хтось підібрав і надалі модифікував його форму, ймовірно, стерши або відбивши окремі його фрагменти, піддавши впливу середовища свіжі частини кременю, які після другого викидання інструменти теж покривалися патиною.
Науковці зацікавилися цими переробленими знаряддями й захотіли дізнатися більше про те, для чого їх збирали та як використовували. Для цього вони піддали аналізу 49 крем'яних інструментів, які мають ознаки повторного використання. Зразки ретельно дослідили за допомогою стереомікроскопії, щоб оцінити найменші сліди використання, зокрема відколи граней та мікрополірування каменю. Додатково було застосовано методи рентгенівської та інфрачервоної спектроскопії, щоб вивчити та порівняти склад залишків, пов'язаних із використанням інструменту, на старіших та новіших сколах і поверхнях.
Про що розповіли камені?
Схоже, 28 інструментів, які вдалося ретельно дослідити, виконували різну функцію в першому й другому циклі життя. Спочатку вони слугували для різноманітних цілей: деякими здійснювали поздовжні рухи, як-от різання, а іншими поперечні, як-от зішкрібання, на м'яких чи середньої м'якості матеріалах, ще кілька використовувалися для подрібнення та роботи із твердими матеріалами на кшталт кістки. Однак у другому життєвому циклі сфера використання цих знарядь була суттєво вужчою. Більшість інструментів використовувалися вже для здійснення поперечних рухів, які приписують зішкрібанню. Двома знаряддями виконували як поздовжні, так і поперечні рухи, а ще два продовжили слугувати подрібненню, як у минулому. Матеріали, які підлягали обробленню, були переважно м'якими і зрідка — середньо-твердими.
Одне з кам'яних знарядь із дослідження. Червоні стрілки вказують на патиновані поверхні. Efrati et al. / Scientific Reports, 2022
Вчені вважають, що у другому циклі знаряддя використовували частіше для роботи з такими м'якими матеріалами, як шкіра та м'ясо, і завдяки зміні функції зберігалися сліди початкового призначення та використання знаряддя. При цьому камені іноді були додатково модифіковані, щоб зробити їх більш придатними для здійснення зішкрябування, наприклад, білування шкіри. Однак ці зміни були мінімальними, наче користувач намагався якомога краще зберегти предмет у початковому стані, хоча легко міг виготовити собі новий інструмент. Створення нового, можливо, було б ще простішим варіантом, зважаючи на те, що на стоянці 82 відсотки кам'яних знарядь все ж складають камені «одноразового» використання, а не перероблені зі старих.
Вчені розмірковують, що збір, мінімальне оброблення та бережливе ставлення вказують на цінність старих інструментів для древніх людей. Ймовірно, тодішні жителі Ревадіму розуміли за виглядом, що камінь був кимось оброблений раніше. Тому зберіганням його у початковому вигляді вони могли віддавати шану його творцеві чи предкам. Або ж такі знаряддя могли бути пам'яткою про окреме місце, де їх знайшли, чи навіть пробуджувати особисті спогади та переживання.
Попередні дослідження вже вказували на схильність людей ашельської культури та навіть сучасних приматів відвідувати місця із давніми слідами оброблення каменю, що може бути ознакою ритуальної поведінки. Не виключено, що древні ревадімці теж відвідували такі місця, наділені для них особливим сенсом і зв'язком із корінням, щоб відібрати артефакти на пам'ять про предків.