Білки з китайського острова Хайнань навчилися фіксувати горіхи між гілочками для їх збереження на потім, роблячи на них насічки. Із дев'яти видів білок на тропічному острові таке вміння наразі описали лише для двох, про що повідомляється у препринті китайських і канадських дослідників на сайті bioRxiv.
Горіхи, які білки закріпили між гілками. Han Xu et al. / bioRxiv, 2022
Чому б білкам не ховати горіхи, як інші?
Відомо, що білки запасають собі горішки, насіння та іншу їжу на сезони, коли вона буде менш доступною. Вони ховають їх під листям, між коріннями чи в отворах у землі. Це непогана ідея для білок, що живуть у помірних широтах і роблять запас на холодну зиму, але невдала для тих, що живуть у тропіках — у вологому й теплому кліматі захована у листя чи ґрунт їжа швидко псується. Але на свіжому повітрі вона має шанси зберегтися довше. У субтропіках деякі білки саме так і роблять із плодами, які ростуть кластерами і їх зручно повісити. А в тропіках більшість горіхів ростуть поодиноко та є еліптичними або сплюснутими, через що їх важко закріпити на гілці. Але цю перешкоду можна обійти з дрібкою винахідливості, як з'ясували вчені з Китайської академії лісівництва разом із китайськими та канадськими колегами.
Яку технологію зберігання винайшли білки?
На 5,5 гектарів лісу острова Хайнань вчені знайшли 151 горішок, захований поміж гілками білками. Більшість із них були зафіксованими між двома тонкими гілками деревцят або кущів, розташованими під кутом 25-40 градусів одне до одного, у залежності від розміру горіха. Причому горіхи відносилися на 10-25 метрів від дерева чи куща, з якого походять, імовірно, щоб краще сховати від конкурентів. Що цікаво, плоди мали одну або більше насічок посередині чи на полюсах, у які вставлялися гілочки для кращого утримання на дереві.
Тоді науковці розташували в лісі інфрачервоні камери, щоб поспостерігати за нічним життям білок і визначити, які з них додумалися до витонченого зберігання продуктів. На записи потрапили представники летяг двох видів із дев'яти, що живуть на острові: Hylopetes phayrei electilis та Hylopetes alboniger. Дослідники припускають, що у минулому хтось із цих ненавмисне наніс на горіхи борозни, завдяки яким плоди краще утрималися на гілках. Це посприяло закріпленню практики і, можливо, передачі знань іншим білкам.