Американські науковці надали свідчення існування стійкої популяції листовухів Phyllotis vaccarum на вершині вулкану Льюльяйльяко, що на межі Аргентини та Чилі. Вивчення показують, що тварини зустрічаються на висоті від 5 070 до 6 739 метрів над рівнем моря, тобто до самої вершини вулкану, що робить їх рекордсменами серед ссавців та навіть хребетних по освоєнню висоти, про що повідомляється у Journal of Mammalogy.
Phyllotis vaccarum. Marcial Quiroga-Carmona
Невеликих гризунів, листовухів Phyllotis vaccarum із родини Хом'якових (Cricetidae), не раз помічали альпіністи біля вершини вулкану Льюльяйльяко — у вкрай холодному, сухому та бідному на кисень середовищі. Утім, було незрозуміло, чи тварини справді там оселилися й розмножувалися або ж робили поодинокі вилазки. Щоб у цьому розібратися, науковці зіставили дані, отримані під час експедицій останніх років до вулкана, результати вивчення ДНК та ґрунтових бактерій з середовища поблизу вершини.
Результати вказали, що листовухи й справді не просто забираються наверх вулкану, а живуть там стійкою популяцією, яка містить особин з чилійської пустелі Атакама та сусідніх регіонів Аргентини. У ґрунті на висоті 6 154 метри над рівнем моря, де часто снують гризуни, домінували бактерії, пов'язані з P. vaccarum. Це свідчить про те, що територія регулярно, а не спорадично збагачувалася біологічними матеріалами листовухів, як-от фекаліями та рештками шкіри. Тож популяція займає обширну територію, сягаючи аж вершини на висоті 6 739 метрів, тоді як дотепер поодиноких хребетних помічали максимум на висоті 5 400-6 550 метрів над рівнем моря.