Зі 130-річного опудала сумчастого вовка, або тилацина, генетики добули та секвенували РНК. Це перший випадок, коли вчені виділили РНК із уже вимерлого виду тварин. Нові дані допоможуть більше дізнатися про тилацинів на молекулярному рівні, пише Nature з посиланням на статтю у журналі Genome Research.
Пара тилацинів з австралійського зоопарку 1933 року. Universal History Archive / Universal Images Group via Getty
Звідки взяли РНК тилацина?
Тилацини (Thylacinus cynocephalus) колись були поширеними в Австралії хижими сумчастими тваринами, поки люди їх цілком не винищили 1936 року. Прагнучи дізнатися більше про вимерлих тварин, вчені Стокгольмського університету з колегами взялися за вивчення опудала тилацина, що зберігалося у Стокгольмі 132 роки. Вони змогли добути з м'язової тканини та шкіри тварини 1,5 та 2,8 мільйона фрагментів РНК. Це вагоме досягнення, оскільки, на відміну від ДНК, РНК швидко руйнується за межами живих клітин. У м'язовій тканині вчені виявили фрагменти РНК, які відповідають 236 генам, зокрема скоротливих білків, а в шкірі — 270 генів, зокрема білка кератину. Частина РНК також виявилася вірусною — можливо, збудників хвороб тилацинів. Дослідження допоможе не лише більше дізнатися про сумчастих вовків, а й вказує на нову можливість вивчати вимерлі організми, зокрема віруси.
Опудало тилацина, з якого добули РНК. Love Dalén
- За сприятливих умов ДНК може зберігатися й мільйони років. Найстаріша ДНК, яку наразі вдалося секвенувати, знайшлася у Гренландії, а її вік оцінюють у 2 мільйони років.