Австралійські вчені проаналізували ДНК понад 4 мільйонів європейців, щоб визначити генетичні основи успадкування зросту. Завдяки цьому їм вдалося визначити майже 10 тисяч ДНК-маркерів, які можуть пояснити вплив генетичних варіантів на зріст. Такими висновками автори поділилися на цьогорічному з’їзді Американського товариства генетики людини.
Що визначає наш зріст?
Зріст є однією з тих ознак, що ми головно успадковуємо від своїх батьків. Попередні дослідження за участі ідентичних близнюків показали, що до 80 відсотків варіацій зросту визначається генетично, а не факторами довкілля, наприклад, харчуванням. Утім, конкретні гени, відповідальні за це, науковці знайти не могли. Коли вони ідентифікували 40 генетичних варіантів, пов’язаних зі зростом, то з’ясувалося, що вони пояснюють лише 5 відсотків успадкованої висоти. Тоді вчені висунули кілька можливих пояснень, як-от не враховані у дослідах рідкісні генетичні варіанти, взаємодії між генами чи неправильні результати близнюкових досліджень. Австралійські дослідники припустили, що має бути більша кількість поширеніших генетичних варіантів з малим ефектом на зріст.
Що вони зробили?
У 2018 році дослідники проаналізували ДНК 700 тисяч людей та знайшли 3 300 поширених ДНК-маркерів, що пояснили 25 відсотків варіацій у зрості. У новій роботі вони вже вивчили інформацію про ДНК понад 4,1 мільйона учасників 201 дослідження. Ця масштабна робота дала змогу визначити орієнтовно 9 900 поширених маркерів, які в сумі визначають до 40 відсотків варіацій. Крім цього, вчені ідентифікували інші маркери, які розташовуються поруч із ними та скоріше за все успадковуються разом - вони детермінують ще 10 відсотків варіабельності зросту.
Вчені погоджуються, що це все ще не дотягує до 80 відсотків, передбачених близнюковими дослідженнями. Однак вони припускають, що рідкісні генетичні варіанти, носіями яких є приблизно кожна сота людина, можуть пояснити інші 30 відсотків варіацій зросту. Нове дослідження, вважають автори, може допомогти відстежити ці гени.