Ізраїльські науковці припустили, що древні люди могли створювати наскельні малюнки вглибині печер, оскільки через нестачу кисню там вони могли переживати змінений стан свідомості та галюцинації. Свою гіпотезу вони підтверджують комп'ютерною симуляцією, яка показує зниження рівнів кисню у місцях, де виконувалися палеолітичні печерні малюнки. Результати опубліковані в журналі The Journal of Archaeology, Consciousness and Culture.
Палеолітичні малюнки вглибині печери Ласко у Франції. Bayes Ahmed / Flickr
Навіщо печерним людям викликати галюцинації?
Приклади печерного мистецтва древніх людей можна знайти по всій земній кулі, й іноді вони зображують дуже незвичайні об'єкти. Як-от буйвологолових людей, що їх нещодавно знайшли в Африці. Іноді в печерах із наскельним живописом знаходять рештки галюциногенів, що наштовхує на думку, що давні митці могли налаштовувати себе на творчість, змінюючи стан свідомості. Зрештою, навіть багато сучасних художників подібним чином створювали свої шедеври. Але вони стосуються відносно недалекого минулого, але не палеоліту. Та чи обов'язково приймати психоактивні речовини, щоб побачити галюцинації, які ляжуть в основу витвору мистецтва? Археологи з Тель-Авівського університету припустили, що змінити стан свідомості можна й інакшим чином, просто обравши для цього відповідну печеру.
У чому ідея науковців?
Дослідники звернули увагу, що сотні наскельних малюнків, віком від 14 до 40 тисяч років, виконувалися давніми людьми вглибині вузьких печер, іноді за сотні метрів від входу. Але це не надто зручне місце для творчості: там надто темно, навіть удень, тому набагато простішим було б малювати десь ближче до входу у ширших печерах, де багато природного світла.
Тоді вчені припустили, що печерні митці могли свідомо обирати глибокі та вузькі печери для натхнення. Входячи до них, ці люди повинні були приносити з собою смолоскипи, щоб освітлювати шлях та стіни. У таких умовах вогонь міг суттєво зменшувати кількість кисню в печері, оскільки він розділяє повітря на два шари. Нижній складається з повітря ззовні печери, а верхній — із газів, які прямують до виходу. Але у вузькому проході шари частково змішуються, тому в печеру потрапляє менше кисню, і його концентрація нижча за ту, яка назовні і якою звикли дихати люди. Через нестачу кисню в печері мозок художників виділяв би дофамін — нейромедіатор, який відповідальний за відчуття ейфорії та виникнення галюцинацій і позатілесних переживань, міркують вчені.
Демонстрація потоку повітря у печері з вузьким входом за умови запаленого смолоскипа всередині неї. Kedar et al. / The Journal of Archaeology, Consciousness and Culture, 2021
Як вони це обґрунтували?
Науковці взялися перевірити свою гіпотезу, симулюючи на комп'ютері умови, у яких могли творити митці у печерах із різним освітленням та вентиляцією. Вони перевіряли, як у цих місцях змінюється концентрація кисню внаслідок запаленого смолоскипа або ж від олійної лампи. Досліди показали, що у глибоких печерах з єдиним входом рівень кисню може впасти з нормального 21 відсотка до 18 відсотків усього за 15 хвилин. Це та концентрація кисню, за якого мозок вже може почати страждати від гіпоксії та може переживати змінений стан свідомості. Але в деяких печерах показник рівня кисню може опускатися й до 11 відсотків чи навіть 9, за якого людина може втратити свідомість.
Тому науковці вважають, що нестача кисню разом із сенсорною депривацією або впливом природних газів у деяких печерах цілком реально могли викликати змінений стан свідомості, у якому люди відчували своє єднання з космосом. Прохід у такі глибокі печери мав бути усвідомленим вибором людей, які розуміли трансформаційну природу підземного, бідного на кисень повітря, відмічають вчені. Ймовірно, саме значення таких печер для древніх людей стало причиною їхнього прикрашення малюнками. У наступних дослідах дослідники прагнуть перевірити своє припущення, вимірявши рівні кисню в реальних печерах.