Медицина
Медицина

Донорство крові допомогло пожежникам зменшити рівні токсинів в організмі

Австралійським пожежникам вдалося знизити рівень токсичних речовин ПФАС у крові завдяки донорству крові та плазми. Найефективнішою виявилася здача плазми, хоча донорством крові теж вдалося досягти суттєвого зменшення концентрації сполук. Автори статті сподіваються, що донорство, яке є простою та досить безпечною процедурою, дозволить знизити ризики для здоров'я у категорії людей, що часто стикаються з ПФАС. Дослідження оприлюднене в JAMA Network Open.

Nguyễn Hiệp / Unsplash

Nguyễn Hiệp / Unsplash

Що це за ПФАС і чим вони небезпечні?

Пер- та поліфторалкільні сполуки (ПФАС) — це синтетичні речовини, яких налічується близько чотирьох тисяч. Вони використовуються при виготовленні різноманітних продуктів через свою термостійкість та поверхнево-активні властивості, зокрема тефлону, водонепроникних матеріалів та вогнегасних пін. Через повсюдність та значну стійкість, яка визначається роками напіврозпаду, ПФАС схильні накопичуватися у природному середовищі та організмі тварин і людей. Найгірше, що їм приписують високу токсичність і пов'язують із розладами роботи імунної системи, печінки та щитовидної залози, ожирінням та злоякісними новоутвореннями. Виведення токсинів із організму ускладнене, оскільки ті зв'язуються із білками плазми, але можливо, що концентрацію ПФАС можна зменшити, позбувшися частини крові або плазми. Зокрема, це може пояснити, чому у жінок до менопаузи рівні ПФАС менші, ніж у чоловіків.

Наскільки ефективною є стратегія очищення організму від ПФАС донорством крові, перевіряли науковці Університету Маккуорі. Допомагали їм у цьому австралійські пожежники, які регулярно контактують і піддаються впливу ПФАС у вогнегасній піні, через що у них вищі рівні токсичної речовини, ніж у загальної популяції.

Як забирали кров пожежників?

Усього в дослідженні, що тривало протягом дванадцяти місяців, узяли участь 285 пожежників із середнім віком 53 роки, із яких 279 були чоловіками. Їх розділили на три групи, де в першій учасники здавали кожні шість тижнів плазму об'ємом до 800 мілілітрів, у другій — кожні 12 тижнів здавали кров об'ємом близько 470 мілілітрів, а в контрольній — нічого не здавали, просто регулярно обстежувалися. На початку дослідження у кожного учасника визначили початковий рівень ПФАС у крові, який у всіх був більш ніж 5 нанограмів на мілілітр, що вже несе загрозу для здоров'я. Потім показник порівнювали з рівнем на 52 та 64 тижні, між якими здачі крові та плазми не відбувалося. Вчені зосередили увагу на визначенні рівнів двох типів ПФАС — перфтороктан сульфонату (ПФОС) та перфторгексану сульфонату (ПФГС), які були представлені у найбільшій кількості (близько 10 та 3,5 нанограма на мілілітр, відповідно).

Чи вплинуло донорство на показники токсичної речовини в крові?

Рівень токсичних ПФАС справді суттєво зменшився в учасників, які регулярно здавали кров чи плазму. У тих, хто здавав плазму, рівень ПФОС знизився за рік у середньому на 2,9 нанограма на мілілітр, у донорів крові — у середньому на 1,1 нанограма на мілілітр, а в контрольній групі, що нічого не здавала, показник не зазнав суттєвих змін.

Результати стосовно ПФГС були подібними, хоча й менш явними. Цього разу теж найбільший ефект проявився у пожежників, які здавали плазму крові. У цих людей концентрація речовини за рік знизилася у середньому на 1,1 нанограма на мілілітр. Однак в інших показник майже не відрізнявся від початкового: у групі донорства крові рівень ПФГС зменшився на 0,1 нанограма на мілілітр, а в контрольній — збільшився на 0,4 нанограма на мілілітр.

Зміна рівнів трьох ПФАС протягом дванадцяти місяців дослідження. Синім позначено контрольну групу, жовтим - групу донорства крові, смарагдовим - групу донорства плазми. Окрім динаміки ПФОС і ПФГС (перші два), зображено показники перфтороктанової кислоти, яка теж є ПФАС, але через невелику концентрацію її відстеження було другорядним. Robin Gasiorowski et al. / JAMA Network Open, 2022

Зміна рівнів трьох ПФАС протягом дванадцяти місяців дослідження. Синім позначено контрольну групу, жовтим - групу донорства крові, смарагдовим - групу донорства плазми. Окрім динаміки ПФОС і ПФГС (перші два), зображено показники перфтороктанової кислоти, яка теж є ПФАС, але через невелику концентрацію її відстеження було другорядним. Robin Gasiorowski et al. / JAMA Network Open, 2022

Щодо того, чому ефект проявився краще у донорів плазми, то річ, скоріше за все, у частіших здачах та більших об'ємах рідини. Але слід додатково перевірити, що могло спричинити відмінності.

Зважаючи на те, що здача крові й плазми є поширеною, простою і малоризикованою медичною процедурою, науковці вважають, що вона може знайти застосування як профілактичний засіб для зменшення ризиків від накопичення в крові ПФАС у людей з груп ризику, як-от пожежників. Тим більше, що поки що підвищений рівень цих речовин не є перешкодою для того, щоб стати донором. Але необхідно провести додаткові дослідження з більшою кількістю людей, щоб оцінити доцільність втручання конкретно з метою покращення здоров'я людей із високим рівнем ПФАС.