Біла речовина мозку, яка складає половину мозкової тканини, проявила не меншу сигналізацію при виконанні людиною простих завдань, ніж сіра речовина. До того ж активність змінювалася, як і сірої речовини, у відповідь на мінливість стимулів. На думку авторів дослідження, це означає, що сигналізацію білої речовини не слід розглядати за зайві шуми, як це часто робили дотепер. Стаття опублікована у журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
Структура білої речовини мозку людини, отримана за допомогою МРТ. Wenples / Wikimedia Commons
Що у цьому незвичайного?
У мозковій тканині виділяють дві головні складові — сіру та білу речовини. Перша, яка складається із тіл нейронів, отримує найбільше уваги. За її активністю, яку відстежують зазвичай за допомогою електроенцефалографії чи функціональної магнітно-резонансної томографії, вчені досліджують роботу мозку у відповідь на різні стимули та при патологіях. Проте білу речовину, яка складається із довгих відростків нейронів, зазвичай оминають увагою. При вивченні мозкової активності її сигнали часто вважають за шум, котрий слід відсіяти для отримання надійних результатів. Але вчені Університету Вандербільта з колегами вирішили детальніше дослідити сигнали білої речовини. Вони зупинилися на відстеженні збільшення насиченості крові киснем у ділянках з білою речовиною. Цей показник лежить в основі функціональної магнітно-резонансної томографії мозку та вважається, що відбиває збільшення споживання клітинами кисню при посиленій роботі. У дослідах вчені відстежували активність білої речовини 15 добровольців під час їх спостерігання за візуальними стимулами на екрані, дотиків до руки чи рухами пальців.
Якою була активність білої речовини?
Науковці помітили зміни в активності, схожі як для сірої, так і білої речовин. Крім цього, для різних стимулів відрізнялися й регіони білої речовини, що найбільше активувалися. Поки що науковці не знають, як розшифрувати виявлені ними сигнали. Але вони вважають, що відстеження активності білої речовини може допомогти краще зрозуміти нормальну та патологічну роботу мозку. Можливо, що вона цілком відбиває активність сірої речовини. І не виключено, що за її пов'язаністю з активністю сірої речовини можна помітити на ранніх етапах неврологічні порушення.