Медоносні бджоли, яких у США завезли з Європи та Африки, погіршили якість рослин у Сан-Дієґо, що виростають від запилених ними квітів. Виявилося, ці бджоли переносять пилок здебільшого між квітами однієї й тієї ж рослини, що веде до самозапилення та погіршує виживаність потомства. При цьому за місцевими запилювачами регіону такої поведінки не відмітили, пишуть вчені у Proceedings of the Royal Society B.
Бджола на шавлії. Dillon Travis
Як бджоли можуть шкодити рослинам?
Близько 85 відсотків покритонасінних рослин потребують для розмноження тварин-запилювачів, серед яких є птахи, кажани, метелики та, звісно, бджоли. Всі вони по-різному взаємодіють з рослинами, перш ніж перенести пилок з однієї квітки на приймочку маточки іншої, що впливає на кількість перенесеного пилку, кількість насіння, яке утвориться, а також імовірність зав'язування плодів.
Зокрема на якість запилення впливає кількість квіток на рослині, які навідає запилювач, перш ніж перелетіти на іншу. Що більше часу тварина проведе на одній рослині, то більша імовірність самозапилення, тобто перенесення пилку на приймочку маточки тієї самої квітки. Для деяких рослин самозапилення є природним, однак у деяких воно може знизити якість потомства, яке матиме меншу виживаність чи здатність до розмноження.
У своєму дослідженні біологи з Каліфорнійського університету у Сан-Діеґо вирішили з'ясувати, чи може відрізнятися потомство рослин, запилених різними бджолами у Сан Діеґо — регіоні, де близько 75 відсотків всіх запилювачів складають немісцеві медоносні бджоли (Apis mellifera), які після завезення у США здичавіли та майже не використовуються у бджільництві.
Чим медоносні бджоли зашкодили рослинам Сан-Діеґо?
Науковці простежили за запиленням трьох рослин: шавлії медоносної (Salvia mellifera), шавлії білої (Salvia apiana) та фацелії (Phacelia distans). Всі вони мають великі суцвіття з кількох квіток, які відвідували різні бджоли. Однак, виявилося, що медоносні бджоли, яким присвячене дослідження, у середньому в 1,76–2,33 раза частіше переміщувалися між кількома квітками однієї рослини, ніж це робили місцеві види бджіл.
Відтак науковці зібрали квіти запилених рослин та виростили їхнє насіння, щоб оцінити виживаність паростків та їхню якість. Виявилося, потомство рослин, запилених медоносними бджолами, мало меншу виживаність та гіршу розмножуваність. Дослідники пов'язують це з явищем самозапилення, до яких призводить поведінка Apis mellifera.
Біологи відзначають, що наразі це перше дослідження, в якому напряму вивчили якість потомства рослин, запилених медоносними бджолами, з рослинами, які навідували інші запилювачі. Вчені сподіваються, що їхня робота посприяє підтримці біорізномаїття у регіонах, які страждають від його втрати.