Астрономи підтвердили рекордність розмірів комети з хмари Оорта

Наземний телескоп ALMA допоміг астрономам уточнити параметри нещодавно виявленої комети Бернардінеллі — Бернштейна. Так її діаметр оцінили у 137 кілометрів, що вдвічі більше за «Велику комету 1997» Гейла — Боппа. Альбедо ж комети не відрізняється від інших подібних тіл — вона відбиває всього п'ять відсотків світла, що за словами дослідників, тільки підтверджує, що вона є «найбільшою стандартною кометою» з коли-небудь виявлених. Стаття про прийнята до публікації у Astronomy & Astrophysics Letters, а препринт доступний на сервісі arXiv.

NOIRLab / NSF / AURA / J. da Silva

NOIRLab / NSF / AURA / J. da Silva

Що це за комета?

Комету C/2014UN271 або комету Бернардінеллі — Бернштейна помітили ще влітку минулого року у ході аналізу архівних даних з жовтня 2014 року до листопада 2018 року огляду «Огляд темної енергії» (Dark Energy Survey). І вже тоді її назвали імовірно найбільшим об'єктом з хмари Оорта, а пізніше підтвердили кометну природу — у тіла знайшли характерну кому. Зараз тіло рухається до свого перигелію (найближчої до Сонця точки орбіти) на відстані 10,95 астрономічної одиниці. Наближення астрономи очікують 21 січня 2031 року. Втім, з огляду на орбітальний аналіз комети, досі вона жодного разу не підходила до Сонця ближче, ніж на 17-21 астрономічну одиницю. А тому у вчених є можливість дослідити одну з найбільш «недоторканих» комет з тих, що коли-небудь спостерігалися.

Чим Бернардінеллі — Бернштейна цікавить астрономів?

З оголошенням про C/2014UN271 19 червня 2021 року, вона потрапила до одного ряду з іншими активними довгоперіодичними кометами, які наближаються, C/2017 K2 (PANSTARRS), C/2010 U3 (Boattini) і C/2014 B1 (Schwartz). І астрономам вона цікава принаймні з трьох причин: на момент першого виявлення у 2014 році комета знаходилася на відстані близько 29 астрономічних одиниць від Землі, причому свою кометну активність, тобто коли навколо її ядра з'явилися газ і пил, вона почала проявляти вже на відстані 24 астрономічних одиниць, а її абсолютну зоряну величину оцінили у 7,87, що разом із оцінками альбедо вказує на рекордні розміри.

Комета в порівнянні з деякими іншими об'єктами Сонячної системи. @willgater / Twitter

Комета в порівнянні з деякими іншими об'єктами Сонячної системи. @willgater / Twitter

Власне з метою уточнити ці параметри — альбедо і діаметр — за комету і взялися астрономи Паризької обсерваторії та спостерігали за Бернардінеллі — Бернштейна з допомогою системи радіотелескопів ALMA (Atacama Large Millimeter Array). За спостереження вчені взялися 8 серпня 2021 року, коли комета проходила на відстані 20 астрономічних одиниць від Сонця.

Попередні дослідження в оптичному діапазоні вказували, що діаметр C/2014UN271складає рекордні 150 кілометрів, що зробило б комету не лише найбільшою з відомих об'єктів, що прибули з хмари Оорта. Тепер підсумкове значення діаметра ядра комети складає 137±17 кілометрів, а альбедо — 5,3 відсотка. Ці результати підтверджують статус комети, як найбільшої комети і найбільшого тіла хмари Оорта, і при цьому найбільшої «стандартної комети» з будь-коли виявлених. Її альбедо подібне до інших, хоч і менших комет, а отже підтверджує висновки попередніх досліджень, що альбедо комет не залежить від розміру ядра.

Комета на зображенні телескопа ALMA. E. Lellouch et al. / ArXiv, 2022

Комета на зображенні телескопа ALMA. E. Lellouch et al. / ArXiv, 2022

Ядро C/2014UN271 майже вдвічі більше у діаметрі, ніж ядро комети Гейла — Боппа, і більше, ніж таке у активних кентаврів. Втім, за словами вчених, вони відрізняються тим, що досліджувана комета Бернардінеллі — Бернштейна виявить себе як представник далеких довгоперіодичних комет, активність яких визначається гіперлеткими речовинами, такими як CO або CO2, а не водяною парою.

Більше про комети та де їх шукати ми розповідали у нашому матеріалі «Малі тіла Сонячної системи і де їх шукати», а також розповідали, як астрономи відтворили хронологію утворення хмари Оорта, яка вважається джерелом довгоперіодичних комет, таких як знайдена C/2014UN271.


Фото в анонсі: NOIRLab / NSF / AURA / J. da Silva