Дослідження німецьких науковців свідчить, що аномальна хвиля морської спеки, яка тривала з 2019 по 2021 роки у північно-східній частині Тихого океану, із 99-відсотковою ймовірністю не настала б, якби не викиди парникових газів внаслідок людської діяльності. Ба більше, антропогенні викиди призвели до появи в місці найсильніших теплових аномалій басейну, де вода поступово нагрівається протягом останніх десятиліть. Це сприятиме ще сильнішим хвилям морської спеки у майбутньому, пишуть автори у журналі Communications Earth & Environment.
Anastasia Taioglou / Unsplash
Що це за морська спека і в чому її шкода?
Одним із наслідків зміни клімату є збільшення частоти хвиль морської спеки — щонайменше п'ятиденних періодів аномального підвищення температури води в окремих регіонах моря чи океану. Вона супроводжується масовою загибеллю чутливих до потепління організмів, тому має негативний вплив і на соціоекономічні аспекти, як-от рибну промисловість. Попередні розрахунки показали, що ймовірність суттєвої морської спеки зараз у 20 разів більша, ніж у доіндустріальний період. І в останнє десятиліття у північно-східній частині Тихого океану теж почастішали такі локальні нагрівання води, які спричиняють руйнівні наслідки, суттєво зменшуючи продуктивність морської екосистеми, сприяючи токсичному розростанню водоростей та загибелі морських риб, ссавців і навіть птахів. Одна з останніх аномалій, при якій вода нагрілася на шість градусів Цельсія вище нормального, сягнула піку влітку 2019 року та протрималася три роки, вплинувши на північнотихоокеанський максимум. Але замість того, що зосередитися на тому, яку шкоду ця морська спека зробила, цього разу вчені Гамбурзького університету вирішили з'ясувати, яка роль людини у її появі.
Чи знайшли людські сліди морської спеки?
Проаналізувавши зміни температури поверхневих вод за останні десятиліття і зіставивши їх з природними варіаціями та антропогенними факторами, науковці дійшли висновку, що таки нашу діяльність варто звинувачувати у теплових аномаліях на морі. Зокрема, із імовірністю 99 відсотків поява вищезгаданої хвилі морської спеки 2019-2021 років зумовлена збільшенням викидів парникових газів людиною.
Починаючи із 1982 по 2022 роки автори зареєстрували 40 хвиль морської спеки у північно-східному Тихому океані. Але ті, що сталися з 2000 року, були у 4,5 рази частішими, удев'ятеро тривалішими та втричі інтенсивнішими. Вчені кажуть, що більш ніж половина випадків цих аномалій або інтенсивніші, або триваліші, ніж якби були за відсутності зовнішнього чинника зміни клімату. Спека 2019-2021 років — найсильніша за всі ці роки.
Нагрівання басейну нагрітої води у північно-східному Тихому океані та регіон морської хвилі спеки 2019-2021 років (позначено білим). UHH / CLICCS / A. Barkhordarian
Додатково, у місці найбільших хвиль морської спеки вчені виявили басейн нагрітої води, спричинений теж зростанням викидів парникових газів. Тут постійно зростає середньорічна температура, у середньому на 0,4 градуса Цельсія за десятиліття із 1996 року, а літо на 1,5 градуса тепліше й на 37 днів довше, тоді як зима — на 0,5 градуса тепліша й на 11 днів коротша. Та якщо людству не вдасться зменшити викиди, у майбутньому, північний схід Тихого океану страждатиме ще від сильнішої морської спеки, а прибережні землі — від сильних посух.